Відхвачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. відхвати́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Отскакивать, отскочить. Вона запалила свічку в хаті, а я тоді й одхвативсь од скрині, не вспів нічого і взяти. Насилу Клим відхвативсь.
Диха́ння, -ня, с. Дыханіе. І создав Господь Бог чоловіка із пилу і ввітхнув йому в ніздра дихання жизні; і став чоловік душа жива.
Дово́дження, -ня, с. Доказательство, доказываніе.
Збави́тель, -ля, м. Спаситель. Перестань тужити, зачни благати Збавителя.
Колихання, -ня, с. Колебаніе, качаніе.
Кочувати, -чую, -єш, гл.
1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. Отари кочують по степах. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі.
2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана.
Навитребе́нькуватися, -куюся, -єшся, гл. Наприхотничаться, накапризничаться.
Переїздити, -джу́, -ди́ш, сов. в. переїхати, -їду, -деш, гл.
1) Проѣзжать, проѣхать. Переїхали поле, переїхали друге, а на третім чистім полі кінь ся спотикає. Як переїдеш Вересоч, так їдь куди хоч.
2) Переѣзжать, переѣхать. На чорного сяду, — до моря доїду, на сивого сяду — море переїду.
Склепіння, -ня, с. Сводъ.
Тутайка, -ки, ж. = туркавка.