Балабонити, -ню, -ниш, гл. Звонить, бренчать (напр., бубенчиками, погремушкой).
За́віс, -су, м. = круча.
Замерзляки́, -ків, м. мн. Ледяныя сосульки на вѣтвяхъ деревьевъ.
Заставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заста́вити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла?
Збо́їни, -їн, ж. мн. Мелко перебитая солома.
Капарство, -ва, с.
1) Жалкая жизнь.
2) Плохая работа.
Опішний, -а, -е. = опішілий. Опішний кінь.
Перстінець, -нця́, м. Ум. отъ перстінь.
Пещота, -ти, ж. Нѣга, сладострастіе.
Сіни, -ней, ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Ум. сі́нці, сі́нечки.
