Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завала

Зава́ла, -ли, ж. 1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. Н. Вол. у. 2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. Н. Вол. у. Леле 2т г зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414. 3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 11.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВАЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВАЛА"
Вічок, -чка, м. Ум. отъ вік.
Дзю́ндзя, -зі, ж. Vulva? Ходила я в річку по раки, викусили дзюндзю собаки. Н. п.
Дуба́рь, -ря́, м. Большой дубъ. Дубарі товстелезні. Конст. у.
Кришити, -шу́, -шиш, гл. 1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Шевч. Чого не люблю, того і у борщ не кришу. Ном. № 5075. 2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину. Стор. 3) Рѣзать, разрѣзывать. Сало кришене стоїть на столі. Г. Барв. 201.
Мо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать.
Обперти, -ся. Cм. і. обпірати, -ся.
Покалічити, -чу, -чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.
Попідчищати, -ща́ю, -єш
Шаламок, -мка, м. Еломокъ, еврейская ермолка. Чотирі жиди під одним шаламком. ЕЗ. V. 228.
Шляма, -ми, ж. 1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ. 2) У человѣка: ключица. КС. 1900. II. 192.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВАЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.