Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тетеря
тетеря 2
те-те-те
тетівка
тетін
тетірка
тетка
тетюха
тетя
теч
теча
течи
течій
течія
течка
теща
тещин
тещухна
ти
тибель
тигитка
тигод
тигр
тигриця
тигрів
тиди-денця
ти-ди-ди
тидидикати
тидри-тана
тижбір
тиждень
тижик
тижник
тижнівка
тижньовий
тижньово
тижнювати
тий
тик!
тика
тикало
тикання
тикати
тиква
тикнути
тил
тилатий
тилє
тилилички
тилинка
тилій
тило
тилок
тиль-тиль
тиляги
тим
тимпанник
тимуль
тимфа
тимчасовий
тимчасовний
тин
тинди-ринди
тинина
тинини
тинити
тиння
тинок
тинутися
тинфа
тинянка
тинятися
тип
типець
типик
типичний
типтися
тир
тира
тиран
тиранити
тиранство
тиранський
тирва
тирвак
тирво
тирвовий
тириканяя
тирикати
тирири
тиририкання
тиририкати
тиририри
тирити
тирка
тиркавий
тиркання
тиркати
тиркатий
тиркотайло
тиркотати
тиркута
тирлиґач
тирлич
тирло
тирлувати
тирлуватися
тирса
тиртак
тиртиця
тирхати
тирхатий
тирч
тирчак
тирчати
тирша
тис
тисина
тиск
тискавиця
Ди́кість, -кости, ж. Дикость.
Дупла́стий, -а, -е. = дуплинастий.
Жа́ля, -лі, ж. Жница. Желех.
Заріча́нка, -ки, ж. Живущая за рѣкой. Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась. Ном. № 3343.
Затушкува́ти, -ся. Cм. затушковувати, -ся.
Каптити, -пчу, -ти́ш, гл. Капать. З носа каптить. О. 1861. XI. Свидн. 68. Cм. капотіти.
Кімса, -си, ж. 1) Кусокъ, комъ, напр., земли. Ном. № 10466. 2) Кусокъ хлѣба. Пастух за ворота, кімса в його коло рота. Ном. № 10466.
Посілля, -ля, с. Усадьба. Старе посілая, де жив батько, меншому братові досталось. Борз. у.
Пристигати, -га́ю, -єш, сов. в. пристигти, -гну, -неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9. 2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435. 3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. І. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.
Сторичний, -а, -е. Сторицею, во сто разъ большій. За один старий клас, у другий літній час, сторичний дасть плід. Чуб. ІІІ. 18.
Нас спонсорують: