Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тарапата
тарапать
тарапунька
тарара!
тараракання
тараракати
тарарах!
тарарахнути
тарас
тарасина
тараскавка
тараскало
таратотіти
таратура
тарах!
тарахкавка
тарахкало
тарахкання
тарахкати
тарахкотанина
тарахкотання
тарахкотати
тарахкотілка
тарахкотіти
тарахнути
тарахта
тарахтати
тарган
тарганина
тарганиння
тарганити
тарганитися
тарганів
таргання
тарготіти
тарель
таритися
тарівка
тарілець
тарілка
таріль
таркан
тарканистий
тарканище
таркатий
таркач
тарко
таркотати
тарлабан
тарниця
таровисько
тарпан
тарсувати
тартак
тартаковий
тартачина
тарюватися
тарятися
тасінька
тасканина
таскання
таскати
таскатися
тасувати
таська
таськало
таськання
таськати
тась-тась!
тасюкати
тасю-тасю!
тася
тат
татар
татарак
татараковий
татарва
татаренко
татарин
татаринів
татарка
татарник
татаронька
татаронько
татарський
татаруватий
татарча
татарченя
татарчин
татарчук
татарщина
татарюга
татеньків
татенько
татів
татків
татко
тато
татоньків
татонько
таточків
таточко
татошник
татувати
татуленьків
татульо
татуненьків
татунин
татунів
татунь
татуньо
татуньців
татуняти
татусеньків
татусів
татусь
татухна
татців
татцьо
тать
Блажчий, -а, -е. Сравн. ст. отъ благий. Кость блажчий за Григора. Камен. у.
Гілляченька, -ки, ж. Ум. отъ I. Гілля.
Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Житня́к, -ка́, м. Ржаной хлѣбъ.
Кодій, -дія, м. Названіе вола съ толстыми ногами. КС. 1898. VII. 46.
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. І. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.
Підніматися, -маюся, -єшся, сов. в. піднятися, -німу́ся, -мешся, гл. 1) Подниматься, подняться. Сонце піднялося височенько. Левиц. І. По всьому селі піднявся галас. Левиц. І. Ой встаньмо, підіймімося. Лукаш. Як підніметься кашель та прездоровий. Кв. 2) Подниматься, подняться, встать. І догори піднявсь у мене волос. К. Іов. 3) Подростать, подрости, вырости. І дочка у їх росла, уже чимала піднялась. Шевч. 4) Подниматься, подняться, возвышаться, возвыситься. І ти, Капернауме, що аж до неба піднявся, аж у пекло провалишся. Єв. Л. X. 15. Дух народній поти не підніметься, поки люде просвіщені не ввійдуть у народню сем'ю рідними братами. К. (О. 1862, III. 24). 5) Браться, взяться за какое либо дѣло. Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги. Г. Барв. 249. 6) світ йому вгору піднявсь. Легко и вольно ему сдѣлалось. Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! МВ. (О. 1862. III. 49). Дома такий тихий, не гуляв, мало й говорить, а вийде в степ, — другий чоловік, неначе світ йому вгору піднявсь. МВ. І. 65.
Попостояти, -сто́ю, -їш, гл. Простоять много, настояться. Добре, що перва прийшла, а то б попостояла. Г. Барв. 498.
Руйнування, -ня, с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171.
Співа, -ви, ж. Пѣніе, пѣсня. А де ж Гонта?... чому не співає? нема його; тепер йому мабуть не до неї, не до співи. Шевч. 201.
Нас спонсорують: