Бурлак, -ка, бурлака, -ки, м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. 2) Холостякъ. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже.... Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Ум. бурлаченько. бурлачок.
Вимітальниця, -ці, ж. Выметальщица.
Гаряч, -чу, м. Сбитень. Дуже змерз був, а як напився гарячу, то й зігрівся.
Гу́дина, -ни, ж. = Огудина. Помалу ж ходи, бо потопчеш гудину у гірках.
Милійо́н, -на, м. = миліон.
Насліддя, -дя, с. Наслѣдіе. Таке лукавому насліддя.
Нащулити, -лю, -лиш, гл. = нащурити.
Ошанцювати, -цюю, -єш, гл. Обнести, укрѣпить окопами.
Шевелюха, -хи, ж. Названіе змѣи въ заклинаніи отъ укуса гадюки. У полі золота груша, на золотій груші золоте гніздечко, в золотім гніздечку гадюка-шевелюха, цариця.
Шрубель, -бля, м. Зубило.