Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тискавка
тискання
тискати
тискатися
тискнява
тиснути
тиснутися
тисовий
тись I
тись II
тисяцький
тисяча
тисячній
тисячоголов
тисячоголовий
тисячолітній
тисячостежковий
титаренко
титариха
титаришин
титарів
титарівна
титарня
титарство
титарь
титарювання
титарювати
тити
титло
титул
титулування
титулувати
титульний
тихий
тихісінький
тихісінько
тихісічкий
тихісічко
тихість
тихіський
тихісько
тихішати
тихнути
тихо
тиховід
тиховіддя
тихомирити
тихомиритися
тихомирний
тихомирно
тихомирство
тихоно
тихоплав
тихосвітний
тихострунний
тихцем
тихшати
тихше
тихший
тиць
тичба
тичина
тичити
тичка
тичковий
тичний
тичок
тиччя
тиш
тиша
тишко
тишком
тишкуватися
тівко
тігітка
тізю!
тік I
тік II
тікання
тікати
тікати 2
тікатися
тікач
тіки
тіленький
тілесний
тілечкий
тілечко I
тілечко II
тілистий
тілікання
тілікати
тіліп
тілі-тілі
тілки
тіло
тільки
тілький
тілько
тільна
тіль-тіль
тільце
тімаха
тімашний
тімениця
тіменний
тімня
тім'я
тіничка
тінок
тінь
тінявий
тіпака
тіпанина
тіпання
тіпати
тіпатися
тіпачка
тіпець
тіпчак
Відбути, -ся. Cм. відбувати, -ся.
Попоротися, -рюся, -решся, гл. Распороться. Черевики... попаряться. Мнж. 55.
Поскуйовдити, -джу, -диш, гл. = покудлати.
Похрестини, -тин, ж. мн. Празднество на второй день крестинъ. То-же, что и проди́рини, очедирини. Мил. 27.
Розривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. розірвати, -ву, -веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Розірвали моє серце на дві половині. Чуб. V. 308. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти. Кв.
Сельце, -ця, с. Ум. отъ село.
Хикавка и хикалка, -ки, ж. = Икавка. Мил. 9.
Шатро, -ра́, с. Шатеръ. Шатро край шляху розп'яли. Шевч. 339. Щатром (цигани) стоять, каже, за селом. Г. Барв. 235.
Шльоха, -хи, ж. Потаскуха, гулящая баба. Венера не послідня шльоха, проворна, враг її не взяв. Котл. Ен. І. 12.
Штани, -нів, м. Панталоны, брюки, шаровары. Чуб. VII. 416. Здається і пан, а штанів нема. Ном. № 1181. штани до паска — застегиваются на пуговицу, штани до очкурні́ — держатся на очкурі́ (веревочка или ремешокъ), вдернутомъ въ поясъ штановъ и завязывающемся спереди. Чуб. VII. 416. до́вбані штани. Родъ штановъ на очкурні. Гол. Од. 66. Ум. штанці.
Нас спонсорують: