Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

троста
тростина
тростиновий
тростистий
тростити
тростка
тростовий
трость
тростяний
тростянка
тротина
тротовина
троха
троха 2
трохась
трохи
трочки
трошечка
трошечки
трошиця
трошка
троща
трощити
троюда
троюдити
трояк I
трояк II
троякий
трояко
трояковий
трояково
троян I
троян II
троянда
трояндовий
трояндочка
троянка
троячка
труба
трубач
трубачів
трубачувати
трубета
трубити
трубка
трубний
трубонька
труд
труджений
трудити
трудитися
труднація
трудний
труднити
труднівки
трудність
труднота
труднощі
трудоватіти
трудовий
трудовитий
трудовник
трудовниця
трудяк
трудячий
трудящий
труждатися
тружений
труїти
труйзілля
трумбітати
трумло
трумна
труна
трунва
трунвовий
трунвонька
трунка
трунковий
трунов
трунок
трунонька
труночок
труп I
труп II
трупій
трупіна
трупішати
трупкати
труповий
трупоїд
трупоїдний
труп'я
трус
труса
трусак
трусанина
трусевий
трусик
трусити
труситися
трусихвостка
трусій
труска
трускавка
трускання
трускати
труслин
трусник
трусниця
труснути
трусок 1
трусок 2
трусь
труський
трусько
труськом
трусь-трусь
трут
трута
Бережний 1, -а, -е. = бережкий. Ум. бережненький.
Бляхман, -на, м. Туманъ передъ глазами. бляхмана пускати, бляхманом очі занести кому. Одурачить, обмануть кого, пустить кому пыль въ глаза. Желех.
Брести, -бреду, -деш, гл. 1) Переходить въ б родъ. Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Мил. 135. Ой коли ж ти мене любиш, бреди через воду. Мет. 84. Царівна пішла якось на річку купатись, та брівши у воду й не перехрестилась. Рудч. Ск. II. 29. 2) Брести, медленно идти. Чужі жінки з базару йдуть, моєі немає. А ось перегодом, бреде огородом. Чуб. V. 664.
Бубнарь, -ря, м. Музыкантъ на бубнѣ. Cм. бубнарити. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Житво́, -ва́, с. Мѣсто жительства, жилье. Мир. ХРВ. 143.
Кужівка, -ки, ж. Родъ пряслицы, шестика, вставляемаго въ донышко (сіде́ць), на который привязывается кужіль. Части кужівки: нижняя половина держівно: верхняя, на которую надѣвается кужіль, — кужівни́к: посрединѣ, гдѣ сходятся держівно и кужівни́к — деревянный кружекъ, ободокъ — ко́чало. Шух. I. 148.
Невкміту нар. Не въ примѣту, не замѣтилъ. Невкміту мені — чи вони били його, чи ні: чув тілько, що кричало щось, а нічого не бачив. Новомоск. у.
Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.
Тяг, -гу, м. 1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема. 2) тягу дати. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. І. 5. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174.
Умовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать, помолчать. Вона така, що нікому не вмоччить. Богод. у. Горе не умовчить. Ном. № 2368.
Нас спонсорують: