Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Дзя́бра, -бер, мн. = Зябра.
Знарок, -ку, м. 1) Умыселъ. 2) Случай. Як на той знарок і в шинку на сей час нікого не лучилось.
Майсте́рство, -ва, с. Мастерство. Нова мурована церква, простого майстерства.
Обидник, -ка, м. Обидчикъ.
Пообкладатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и обікластися, но о многихъ.
Порохнявіти, -вію, -єш, гл. = порохнавіти.
Уталапатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Впутаться. Вталапався в діло, та й сам не рад.
2) Обрызгаться грязью.
Чумачина, -ни, м.
1) = чумак. Гарний хлопець чумачина.
2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? — Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, — попереду твій миленький, — щоб ти не тужила.
Шкалювати, -люю, -єш, гл.
1) Поднимать на смѣхъ, поносить, ругать. Шкалював мене, шкалював.
2) ? Шо вже оббивають бляхою баню? Та ні, ше но тільки шкалюють.
