тирчати
Тирчати, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. 2) Трещать, скрипѣть. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 262.
Том 4, ст. 262.