Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

теркатий
теркила
теркотати
теркотіти
терликання
терликати
терлиця
терлич
терличка 1
терличка 2
терло
терлувати
термелина
терментиля
терментина
термін
термінування
термінувати
терміта
терміття
терміть
термосити 1
термосити 2
терник
тернина
тернистий
тернити
терниця
терничок
тернівка
терно
терновий
тернок
тернослив
тернослива
терносливовий
терноха
терночок
тернувати
тернути
тернь
терня
терняк
тернянка
тернянько
терпан
терпен
терпетина
терпетинний
терпець
терпибіда
терпіння
терпіти
терпкий
терпкість
терпко
терпкуватий
терпління
терплячий
терплячкий
терпнути
терполої
терпуг
терпуга
терпячка
терсувати
тертак
терти
тертися
тертиця
тертичина
тертичник
тертка
тертуха
тертушка
терх
терхівка
терція
теряти
тес
тесак
тесака
тесан
тесанина
тесати
тесачок
тесельський
тесельчик
тесівниці
теско
теслик
теслиця
тесло
теслювати
тесля
тесляр
теслярство
теслярський
теслярувати
тесовий
тестамент
тестаментовий
тестенько
тестів
тестівщина
тестонько
тесть
тестюра
тета
тетера
тетервак
тетеренька
тетерець
тетерин
тетериця
тетерка
тетеронька
тетерук
тетеручка
тетерчин
Борщовий, -а, -е. = борщевий.
За́грава, -ви, ж. Зарево. Н. Вол. у.
Знагла нар. Внезапно.
Корабличок, -чка, м. Ум. отъ корабе́ль.
Основа, -ви, ж. 1) Ткацкое: основа. Шух. І. 255. МУЕ. III. 13. Чія основа — аби моє поткання. Ном. № 9702. 2) Въ водяной мельницѣ: деревянные брусья, положенные на столбахъ, вбитыхъ снаружи мельницы; основа поддерживаетъ ринву, а также валъ съ наружнымъ колесомъ. Мик. 480. Черн. у. 3) Основа, основаніе. Ум. оснівка, оснівонька, оснівочка, основиця. Г. Барв. 449. Ном. № 7547. Чуб. IV. 521.
Перебурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать ворчать.
Позбавитися, -віюся, -вишся, гл. Лишиться.
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться. Чуб. V. 517.
Склочитися, -чуся, -чишся, гл. Всклочиться. Вх. Зн. 63.
Торок I, -ку, м. 1) Кромка. Гол. Од. 21. 2) Кусокъ полотна съ бахромой, прикрѣпленный къ навою; къ каждой нити бахромы прикрѣпляется нить навиваемой основы. Чуб. IV. 96. Вас. 167. Шух. І. 259. 3) мн. тороки. Бахрома (напр. на платкѣ). Гол. Од. 77. Шух. І. 124, 132. Білі рушники — шовкові тороки. Н. п. Камен. у. Ум. торочок.
Нас спонсорують: