Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тончити
тоншати
тоня
топа
топелець
топило
топити
топитися
топіль
топілька
топільник
топільниця
топінка
топір
топірня
топірчик
топіт
топка
топкати
топкатися
топкуватий
топленина
топливо
топля
топляник
топнути
тополенька
тополина
тополька
тополя
топорець
топорище
топтанина
топтання
топтати
топтатися
топтуватий
топуз
топу-топу
топцювання
топцювати
топцюватися
топчак
топчаковий
топчило
топчитися
топчій
тор
торавець
торавий
торба
торбака
торбан
торбаниста
торбанистий
торбей
торбешка
торбина
торбинковий
торбинонька
торбинуватий
торбоноша
торбонька
торботряс
торботрясів
торбочка
торг
торгання
торгати
торгівля
торгнути
торговий
торговиця
торгування
торгувати
торгуватися
торгун
торжитися
торжок
торзати
торити
торік
торішній
торішняк
торкати
торкатися
торкнути
торконутися
торкотання
торкотати
торкотіти
торок I
торок II
торонко
тороп
торопа
торопа 2
торопало
торопати
торопитися
тороплений
тороро!
торос
торототіти
торох
торох!
торохкати
торохкотати
торохкотійка
торохкотіти
торохнеча
торохнути
торохнява
торохта
торохтело
торохтій
торохтійка
торохтілка
торохтіло
торохтіння
Гачурик, -рка, м. Ум. отъ гачур.
Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські. МВ. ІІ. 96.
Коськати, -каю, -єш, гл. Призывать лошадь крикомъ: кось-кось!
Ли́пина, -ни, ж. 1) Липовое дерево. Білий як липина. Ном. № 13147. 2) Липовый лѣсъ. Пішов у липину. 3) Щепки, лучина. Вх. Зн. 32. Потрощити на липину.
Обихвіст, -хвоста, м. Жуликъ? прохвостъ? Там такий обихвіст, такий брехун. Кіевск. у.
Огуда, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.
Папірний, -а, -е. = паперовий. Чарочко-повночко, як мені до тебе пристати? Чи папірними руками, чи сахарними устами. Чуб. V. 1105.
Писака, -ки, м. Писецъ. Ум. писа́чка.
Подужчати, -чаю, -єш, гл. Сдѣлаться сильнѣе, здоровѣе. От як зачала та конячка гризти траву, то й трошки подужчала. Рудч. Ск. II. 16. Слабим, щоб подужчали, давав пить по маленькому кухлику горілки. Стор. МПр. 165.
Нас спонсорують: