Годинуватий, -а, -е = годинний. Як молодик прямий — годинуватий буде, а коли кривий: — дощовий.
Дяконі́вна, -ни, ж. Дочь діакона.
Жи́вчик, -ка, м. 1) Ум. отъ живець 2 — 5. 2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
На́ростень, -тня, м. 1) Наростъ. 2) Мозоль. Наростня просто не можна зрізати, а треба перше роспарити, до він і вилізе.
Припиначка, -ки, ж. Веревка, которою привязываютъ скотъ для пастьбы.
Спалий, -а, -е. Унаслѣдованный. Но батькові спалий.
Увивати, -ва́ю, -єш, сов. в. увити, -в'ю, -єш и увинути, -ну, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить, обвивать, обвить. Увила головку в рубок тонесенький. 2) Сплетать, сплесть, свивать, свить. Марусенько, Марусенько, чому вінка нема? Боліла моя головонька, то я-м го не ввила. Не можеш.... гнізда ввити. 3) Размахивать, махать, махнуть. Мечем ввиває, військо рубає. 4) Только сов. в. въ формѣ увинути. Успѣть. Я як увину на своє мнісце, то добре, а як же не ввину, то й під піччу переночую.
Червець, -вця, м.
1) Мѣсяцъ іюнь. Так земна вісь нахиляється північним кінцем до сонця аж до десятого червця. (Въ этомъ знач. удареніе на 1-мъ слогѣ: червець).
2) Кошениль, Coccus cacti. Польская кошениль, Coccus polonicus.
3) — вцю. Шелкъ, окрашенный кошенилью.
4) Кровь изъ дѣвственной плевы.
5) Раст. Potentilla argentea L.
Човник, -ка, м. 1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — веретено, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Стержень еще называется сват или цьвак. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. 3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. 4) мн. човники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирізуванням, з крильцями, з по́пиками. 5) мн. Родъ писанки.