Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

требулька
тревний
трейки
трейтина
трейтій
трейтяк
трейтяка
трейцятий
трейчатий
трейчи
трембіта
трембітанник
трембітати
трембітка
трембухатий
трембухач
тременталь
тремкий
тремтіння
тремтіти
трензель
треножити
трепати
трепатися
трепачка
трепет
трепета
трепетати
трепетатися
трепетик
трепетний
трепеття
трепілка
трепітка
трепіток
трепіття
трепло
трепнути
трепота
трепотати
трепотатися
трепотіти
третий
третина
третій
третний
третно
третяк
трефити
трець
тречи
треш!
три
триб
триблистий
трибок
трибратній
трибулька
трибун
трибуна
трибунал
трибух
трибухатий
трибушон
тривавий
тривалий
тривалість
тривальний
тривати
тривний
тригубач
тригубий
тридев'ятий
тридев'ять
тридесятий
тридесять
тридньовий
тридцятеро
тридцятий
тридцятка
тридцяток
тридцятолітка
тридцятострунний
тридцять
триждень
тризілля
тризубець
трийцять
трийчи
триклятий
триконь
трикут
трикутник
трикуток
трилітній
тримання
тримати
триматися
тримбіта
тримонний
трина
тринадцятеро
тринадцятий
тринадцятка
тринадцять
триндатися
тринди
триндикати
триндичка
тринити
триниця
триніжка
триніжник
триніжок
тринка
тринкаль
тринкати
триння
тринпіль
тринпуль
Де́сна, -ни, ж. Десница, правая рука. Не дарма звав її своєю десною. Стор. МПр. 97.
Дужість, -жости, ж. 1) Сила, мощь. 2) Здоровье.
Заґеро́вувати, -вую, -єш, сов. в. заґерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Загинать, загнуть. Почали заґеровувати ногу за голову; аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167. 2) Запрашивать, запросить дорого. Заґерував ти з його багато. Лохв. у.
За́зуб, -ба, м. 1) Зазубрина, зарубка. Шух. І. 180, 281. 2) Родъ ловушки для лисиць. Cм. пасть. Шух. І. 236.
Ірватися, -ву́ся, -ве́шся, гл. = рватися. Як риба в притузі, так розум ірветься. Харьк. г. Ой ірветься нам на душі, що всі дівчата хороші. Чуб. III. 139.
Одвукінь нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. (Вістовець) летів одвукінь з Низу день і ніч. К. ПС. 135.
Паничівський, -а, -е. Принадлежащій баричу, холостому человѣку. Панич, ви, бачу, і чи не паничівські у вас примхи. МВ. (КС. 1902. X. 149).
Рудий, -а, -е. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Чуб. III. 172. Рудий, як собака. Ном. № 8524. Голий, як руда миш. Ном. № 1519. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Руда глина. Ном. № 3773., Ум. руденький, руде́сенький.
Тра-ра-ра! меж. Припѣвъ. Грин. III. 461.
Тузінь, -ня, м. Дюжина, двѣнадцать штукъ. Камен. у. Тут нема цілого тузіня. Шейк.
Нас спонсорують: