Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

требулька
тревний
трейки
трейтина
трейтій
трейтяк
трейтяка
трейцятий
трейчатий
трейчи
трембіта
трембітанник
трембітати
трембітка
трембухатий
трембухач
тременталь
тремкий
тремтіння
тремтіти
трензель
треножити
трепати
трепатися
трепачка
трепет
трепета
трепетати
трепетатися
трепетик
трепетний
трепеття
трепілка
трепітка
трепіток
трепіття
трепло
трепнути
трепота
трепотати
трепотатися
трепотіти
третий
третина
третій
третний
третно
третяк
трефити
трець
тречи
треш!
три
триб
триблистий
трибок
трибратній
трибулька
трибун
трибуна
трибунал
трибух
трибухатий
трибушон
тривавий
тривалий
тривалість
тривальний
тривати
тривний
тригубач
тригубий
тридев'ятий
тридев'ять
тридесятий
тридесять
тридньовий
тридцятеро
тридцятий
тридцятка
тридцяток
тридцятолітка
тридцятострунний
тридцять
триждень
тризілля
тризубець
трийцять
трийчи
триклятий
триконь
трикут
трикутник
трикуток
трилітній
тримання
тримати
триматися
тримбіта
тримонний
трина
тринадцятеро
тринадцятий
тринадцятка
тринадцять
триндатися
тринди
триндикати
триндичка
тринити
триниця
триніжка
триніжник
триніжок
тринка
тринкаль
тринкати
триння
тринпіль
тринпуль
Безодмовність, -ности, ж. Безответность. Усе хлопчик приймав мовчки. Здається, то тая безодмовність дражнила хазяїна ще більш. МВ. ІІІ. 80.
Вербунка, -ки, ж. Вербовка. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом курки. Ном. № 12511.
Дрижени́на, -ни, ж. = дриженець. Желех.
Дячо́к, -чка́, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? Чуб. V. 1080.
Женихли́вий, -а, -е. Любящій ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Зво́нтпити, -плю, -пиш, гл. = звомпити. К. ЧР. 371.
Мо́зу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́зуля. 2) Возвышеніе, оставшееся на мѣстѣ срѣзаннаго сучка дерева. На стеблі мозульки, де були сучки. Новомоск. у.
Понашіптувати, -тую, -єш, гл. То-же, что и нашептати, но во множествѣ.
Смачніти, смашні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться вкуснѣе.
Спасів, -сова, -ве Спасовъ. спасова борода. Пучекъ несжатыхъ стеблей хлѣба, обыкновенно связываемый на концѣ сжатой нивы жнецами. Чуб. III. 226.
Нас спонсорують: