Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тафа
тафля
тахва
тахелька
тахлювати
тахля
тахтарити
таця
тачати
тачечка
тачівка
тачка
таш
ташка
ташний
ташувати
ташуватися
тащити
твамость
твань
тванюка
тварина
тварина 2
тваринка
тварь
тварюка
тверджа
твердий
твердиня
твердити
твердісінький
твердісінько
твердісічкий
твердісічко
твердість
твердіський
твердісько
твердішати
твердкий
твердко
тверднути
твердо
твердота
твердошкурий
твердощі
твердь
твердючий
твердяк
тверезий
тверезити
тверезісінький
тверезісінько
тверезісічкий
тверезісічко
тверезість
тверезішати
тверезо
тверезяка
твій
твір
творець
твориво
творитель
творити
творитися
творіння
творців
творчий
творчість
те
театр
театральний
тевкало
тевкання
тевкати
теґанька
теє
теєньки
теж
тежик
тезко
тей
тека
текач
текнява
текти
тектися
текучий
текучка
телегіз
телеграма
телеграмист
телеграф
телеграфувати
теленка
телень
теленькання
теленькати
теленькнути
телеп
телепало
телепати
телепатися
телепень
телепка
телепкати
телепнути
телесуватися
телехнути
телєчер
телити
телитися
телиця
теліга
телій
теліп!
теліпайло
теліпання
теліпанчик
теліпати
Відбіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. Перебѣситься. Як відбіснувався становий, то й почав говорити наче людина.
Гріма́к, -ка́, м. Кусокъ льда, употребляемый для того, чтобы спускаться на немъ съ горки. Сим. 159.
Допанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Окончить барствовать. 2) Окончить царствовать.
Заложи́ти, -ся. Cм. закладати, -ся.
Конівка, -ки, ж. Ум. отъ кінва. 1) Кружка деревянная или металлическая. Шух. І. 250, 251. Як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. Зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки. К. ЧР. 229. 2) Ведро. (Дощ) ллє, як з коновки. Ном. № 575. Посилаю з коновками по воду. Гол. Ум. конівонька. конівочка. Зашли козакові пива коновочку. Чуб. Сосновая коновочка, а дубове денце. Грин. III. 613.  
Ли́хо, -ха, с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Через тебе і я буду у лисі. Н. Вол. у. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. hа лихо. Ha бѣду. вдарити лихом об землю. Стряхнуть съ себя горе. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. МПр. 126. лихом зануди́лось. Охватила сильная тоска. лиха набіжиш. Будетъ тебѣ бѣда. Сим. 74. лиха набратись. Испытать горе. Так то й добуть, лиха не набравшись! Ном. № 13882. лихо спіткало. Случилось несчастіе. лихом торгувати. Эксплоатировать несчастіе. 2) Зло. З письменних все лихо встає. Ном. № 6042. Піп людей карає, а сам лихо робить. Ном. № 7031. Лихо коїти. Ном. № 2874. Ум. лишко, лишенько, лишечко. оце ли́шко! Вотъ бѣда! Лишко тяжке! О. 1861. VIII. 3. Заграй мені, дуднику, на дуду, — нехай своє лишенько забуду! Шевч. 486. Ох лишечко! Хтось іде! Шевч. 281.
Подавальник, -ка, м. Работникъ, подающій снопы. Левиц. ПЙО. II. 303.
Почукати, -каю, -єш, гл. Позабавить дитя, подбрасывая его на рукѣ.
Пошанування, -ня, с. Уваженіе, почитаніе, почтеніе. К. ЧР. 223. Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати. Грин. III. 512.
Стукотій, -тія, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.  
Нас спонсорують: