Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Громни́ця, -ці, ж. Чаще во мн. Громни́ці. Праздникъ Срѣтенія (2 февраля). Коли на Громницю півень не Нап'ється водиці, — то на Юр'ю віл не наїсться травиці.
Дерча́к, -ка́, м. Насѣкомое изъ породы кузнечиковъ.
До́вбня, -ні, ж. Большой деревянный молоть. Носиться, як дурень з довбнею. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить.
Лихоро́бство, -ва, с. Злодѣйство.
Обертас, -су, м.
1) Оборотъ, поворотъ. (Рак) з вовком закладавсь, хто швидче добіжить до якогось там місця. От вовк біжить, а рак і причепився до вовчого хвоста. Той прибіг до гряниці та й каже: обертас! — А я давно жду вас.
2) Танецъ въ родѣ вальса.
Обладувати, -дую, -єш, гл. Владѣть, обладать. Мій брат буде обладувати полем. Володимир князь царством всім обладує.
Пообпарювати, -рюю, -єш, гл. Опарить (во множествѣ).
Примазати, -ся. Cм. примазувати, -ся.
Смертній, -я, -є. Относящій къ смерти. Там смертня тінь, непоряд, руйнування.