Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тафа
тафля
тахва
тахелька
тахлювати
тахля
тахтарити
таця
тачати
тачечка
тачівка
тачка
таш
ташка
ташний
ташувати
ташуватися
тащити
твамость
твань
тванюка
тварина
тварина 2
тваринка
тварь
тварюка
тверджа
твердий
твердиня
твердити
твердісінький
твердісінько
твердісічкий
твердісічко
твердість
твердіський
твердісько
твердішати
твердкий
твердко
тверднути
твердо
твердота
твердошкурий
твердощі
твердь
твердючий
твердяк
тверезий
тверезити
тверезісінький
тверезісінько
тверезісічкий
тверезісічко
тверезість
тверезішати
тверезо
тверезяка
твій
твір
творець
твориво
творитель
творити
творитися
творіння
творців
творчий
творчість
те
театр
театральний
тевкало
тевкання
тевкати
теґанька
теє
теєньки
теж
тежик
тезко
тей
тека
текач
текнява
текти
тектися
текучий
текучка
телегіз
телеграма
телеграмист
телеграф
телеграфувати
теленка
телень
теленькання
теленькати
теленькнути
телеп
телепало
телепати
телепатися
телепень
телепка
телепкати
телепнути
телесуватися
телехнути
телєчер
телити
телитися
телиця
теліга
телій
теліп!
теліпайло
теліпання
теліпанчик
теліпати
Вишкрябувати, -бую, -єш, сов. в. вишкрябати, -баю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Відкусити Cм. відкушувати.
Гніт, -ту, м. 1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. Cм. гнітити хліб.
Золотце, -ця́, с. 1) Ум. отъ золото. 2) Шумиха. (Шишки з короваю) великі з золотцем. Алв. 35.
Князюка, -ки, м. Ув. отъ князь.
Лазити, -лажу, -виш, гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Шевч. 532. Лазарь, що по печі лазив. Ном. № 4075. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Ном. № 4075. Люде лазили і на такі гори, що верстов шість або сім заввишки. Дещо. 18. 3) Лазить, лѣзть, перелѣзать. Наладив дід хижку для бабки: то лазили кішки, а то й собаки стали лазити. Ном. № 7580. Через плоти лазив. Чуб. V. 79.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Ном. № 10671. Казала б, та уста не мовлять. Г. Барв. 72. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Лукаш. 43. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. МВ. ІІ. 190. З великого жалю, я слова не мовлю. Лукаш. 83.
Ночви, -чо́в, ж. мн. Корыто (для стирки бѣлья). Ум. ночовки, ночовочки.
Сапай, -пая, м. Въ загадкѣ — носъ. Ой на горі гай, під гаєм мигай, під мигаєм, сапай. Ном., стр. 297, № 222.
Стадарка, -ки, ж. = стадарня. Шух. І. 185.
Нас спонсорують: