Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

таланливий
таланливо
таланний
таланниця
талановитий
талановитість
талановито
таланок
талант
талап!
талапання 1
талапання 2
талапати
талапатися
талапнути
талбан
т'але
т'алеж
талий
талина
таліг
талій
талір
талірка
талірковий
таліронька
талірчина
талія
таліян
таліянець
таліянка
таліянський
таліянчин
талмуд
таловина
таловірка
талування
талувати
тальба
талья
тальян
таляпалка
таляпанина
таляпу-таляпу!
таляпущий
таляр
таляровий
талярок
там
тама I
тама II
тамади
тамадиль
тамарикс
тамбур
тамбурковий
тамбурок
таменька
тамешній
тамка
тамок
тамтади
тамтадиль
тамтейший
тамтой
тамтуди
тамтудою
тамтуський
тамування
тамувати
тамусь
танана! I
танана II
танас
тандита
тандитний
тандитник
тандитникування
тандитникувати
тандитницин
тандитниця
танець
танечниця
танжір
таністра
танок
танути
танцерник
танцівник
танцювання
танцювати
танцюра
танцюристий
танцюриха
танчик
тань
тапчан
тапчаник
тапчанина
тапчанник
тапчанників
тапчанчик
тарабан
тарабанити
тарабанчик
тарагунитися
тарадайка
тарадайчина
таралишник
таран
таранина
таранка
таранкуватий
таранник
тарановий
тарантля
тарануха
таранчити
таранька
тараня
Двоє́м нар. Вдвое. Ще двоєм стільки їхати. Н. Вол. у.
Дзендзелі́я, -лі́ї, ж. Раст. Золототысячникъ. Erythraea Centaurium. ЗЮЗО. I. 122.
До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. ІІІ. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301.
Золотушник, -ка, м. Раст. a) Inula britanica. б) = золотуха 3 а. ЗЮЗО. І. 137. 2) пт. Пчеловоръ, Meropsapiaster. Вх. Пч. II. 12.
Зсипати, -па́ю, -єш, сов. в. зсипати, -плю, -плеш, гл. Ссыпать, ссыпать. Прошу вас, добре дбайте, борошно зсипайте. Мет. 396. Хотів у мішок зсипати. Кв.
Казатися, -жуся, -жешся, гл. 1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця. Єв. Мр. XIV. 9. 2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається. Чуб. III. 457.
Перстень, перстінь, -теня и -рсня, м. 1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск. 2) Часть косы. Cм. коса 1. Шух. І. 169. Ум. перстеник, персте́ничок, персте́нчик, перстенець, перстінець. О. 1862. IV. 34, перстінок. АД. І. 43, перстник, перстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.
Сточник, -ка, м. Рѣзчикъ-артистъ; такъ называютъ гуцульскихъ артистовъ-рѣзчиковъ но дереву, изготовляющихъ художественныя издѣлія. Шух. I. 301, 304, 246, 247.
Уділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Ном. № 4496. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Мил. 197. Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Мил. 200 Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Г. Барв. 327. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка. Грин. І. 208.
Швендяти Cм. швендати.
Нас спонсорують: