Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

таланливий
таланливо
таланний
таланниця
талановитий
талановитість
талановито
таланок
талант
талап!
талапання 1
талапання 2
талапати
талапатися
талапнути
талбан
т'але
т'алеж
талий
талина
таліг
талій
талір
талірка
талірковий
таліронька
талірчина
талія
таліян
таліянець
таліянка
таліянський
таліянчин
талмуд
таловина
таловірка
талування
талувати
тальба
талья
тальян
таляпалка
таляпанина
таляпу-таляпу!
таляпущий
таляр
таляровий
талярок
там
тама I
тама II
тамади
тамадиль
тамарикс
тамбур
тамбурковий
тамбурок
таменька
тамешній
тамка
тамок
тамтади
тамтадиль
тамтейший
тамтой
тамтуди
тамтудою
тамтуський
тамування
тамувати
тамусь
танана! I
танана II
танас
тандита
тандитний
тандитник
тандитникування
тандитникувати
тандитницин
тандитниця
танець
танечниця
танжір
таністра
танок
танути
танцерник
танцівник
танцювання
танцювати
танцюра
танцюристий
танцюриха
танчик
тань
тапчан
тапчаник
тапчанина
тапчанник
тапчанників
тапчанчик
тарабан
тарабанити
тарабанчик
тарагунитися
тарадайка
тарадайчина
таралишник
таран
таранина
таранка
таранкуватий
таранник
тарановий
тарантля
тарануха
таранчити
таранька
тараня
Вимір, -ру, м. 1) Промѣръ, измѣреніе. 2) Доля хлѣба за помолъ.
Галівник, -ка, м. 1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ. Камен. у. 2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Черк. у. Cм. галювати 1.
Кнуроватий, -а, -е. Похожій на борова.
Мо́зуль, -ля, м. = мозоля. Вх. Лем. 436.
Обідніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Обіднів один чоловік. ЗОЮР. І. 46.
Обкручувати, -чую, -єш, сов. в. обкрути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. обкрутну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Окручивать, окрутить, окрутнуть вокругъ чего, обвертывать, обвернуть, обмотать, кругомъ обвязать. Його вхопив страшний камінь Крутько (на дніпрових порогах) й обкрутив кругом себе. Левиц. Пов. 351. Показуючи застромлену в рукаві голку, обкручену ниткою. Стор. І. 185.
Підв'язати, -ся. Cм. підв'язувати, -ся.
Піхурка, -ки, ж. Тропинка для пѣшеходовъ. Вх. Зн. 49.
Пригодовувати, -вую, -єш, сов. в. пригодувати, -ду́ю, -єш, гл. Выкармливать, выкормить. Пригодовували скотинку на важку польову роботу. Мир. Пов. І. 166. Чикнуть ножем пальця: як біжить маска, то ще пригодовують, а як ні, то то значить годиться на заріз. Драг. 2.
Шпортатися, -таюся, -єшся, гл. Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ.
Нас спонсорують: