Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

таланливий
таланливо
таланний
таланниця
талановитий
талановитість
талановито
таланок
талант
талап!
талапання 1
талапання 2
талапати
талапатися
талапнути
талбан
т'але
т'алеж
талий
талина
таліг
талій
талір
талірка
талірковий
таліронька
талірчина
талія
таліян
таліянець
таліянка
таліянський
таліянчин
талмуд
таловина
таловірка
талування
талувати
тальба
талья
тальян
таляпалка
таляпанина
таляпу-таляпу!
таляпущий
таляр
таляровий
талярок
там
тама I
тама II
тамади
тамадиль
тамарикс
тамбур
тамбурковий
тамбурок
таменька
тамешній
тамка
тамок
тамтади
тамтадиль
тамтейший
тамтой
тамтуди
тамтудою
тамтуський
тамування
тамувати
тамусь
танана! I
танана II
танас
тандита
тандитний
тандитник
тандитникування
тандитникувати
тандитницин
тандитниця
танець
танечниця
танжір
таністра
танок
танути
танцерник
танцівник
танцювання
танцювати
танцюра
танцюристий
танцюриха
танчик
тань
тапчан
тапчаник
тапчанина
тапчанник
тапчанників
тапчанчик
тарабан
тарабанити
тарабанчик
тарагунитися
тарадайка
тарадайчина
таралишник
таран
таранина
таранка
таранкуватий
таранник
тарановий
тарантля
тарануха
таранчити
таранька
тараня
Білогривий, -а, -е. Съ бѣлой, свѣтлой гривой. Чр. 44. Ой куінь білогривий, козакъ чорнобривий. Грин. ІІІ. 245., Ум. білогривенький.
Гайдати, -даю, -єш, гл. Играть на флейтѣ. Угор.
Де́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. І. 11.
Жа́лко нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.
Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Ма 1) Сокращ. изъ сущ. ма́ти въ бранчивыхъ выраженіяхъ: Ой бабо моя! лихо твоїй ма! Темні луги, темні луги, ярая билина, не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Чуб. 2) 3-е лиц. наст. вр. отъ гл. мати = має. чорт-ма, катма! Нѣтъ. Кат його ма! Греб. 368. Катма долі на наше щастя! жадного ма. Ни одного нѣтъ. Житом. у. 3) Дѣтск. Нѣтъ. О. 1861. VIII. 8. 4) Сокращ. изъ мѣст. моя́, моє. Здоров, синашу, ма дитятко! Котл. Ен. III. 69.
Пас, -са, м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Сонце тілько що підбилося; промінясті паси косо перерізують усю хату. Мир. Пов. II. 76. Ум. пасок.
Покректати, -кчу́, -чеш, гл. Покряхтѣть. Випив, покректав, утерся. Ном. № 2981.
Поперехоплювати, -люю, -єш, гл. Перехватить (во множествѣ).
Приналежатися, -жуся, -жишся, гл. 1) = приналежати. 2) Надлежать. Погостилися там, як ся приналежить. Драг. 275.  
Нас спонсорують: