Закамени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Превратить въ камень.
За́пно нар. Досадно, непріятно, обидно. Он за що йому запно! Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже.
Запрацьо́вувати, -вую, -єш, сов. в. запрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Зарабатывать, заработать, пріобрѣтать, пріобрѣсть трудомъ. Вес, думаю, що небудь запрацюю собі. Роботи не боюсь. Я запрацювала корову.
Засті́лля, -ля, с. Мѣсто за столомъ. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір'ю. Сидять по застіллю. Ум. засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку.
Мі́сто I, -та, с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Пі до села, ні до міста. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. Ум. містечко, містонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко.
Напустува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Нашалиться.
Піхотинець, -нця, м. = пішоходець. Два кінних, третій піший піхотинець.
Рудомизий, -а, -е. О волѣ: съ рыжими пятнами на мордѣ. Рудомизий віл.
Страх 2 нар. Очень, ужасно. Страх йому їсти захотілось. Енея не любила страх.
Черничка, -ки, ж. Ум. отъ черниця.