Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

товкувати
товкуша
товкущий
товпачити
товпига
товпитися
товстенний
товстий
товстіти
товстішати
товсто
товстобровий
товстокосий
товстоногий
товстопикий
товстопрядуха
товстопузий
товстуватий
товстуля
товстун
товстуха
товстушка
товстючий
товт
товч
товченик
товчення
товчєнка
товчи
товчій
товчільниця
товчіння
товчія
товчка
товчок
товща
товщати
товщий
товщиня
товщінь
тогдий
тогді
тогдішній
тогід
тогідний
того
тогобіцький
тогобічний
тогобочанин
тогобочанка
тогобочанський
тогоди
тогокало
тогокати
тоголітній
тогочасній
тоді
тодішній
тож
той
тойді
токан
токаренко
токарик
токариха
токаричок
токарів
токарівна
токарня
токарство
токарський
токарь
токарювати
токма 1
токма 2
токмачити
токмачка
токмити
токмитися
токовий
токотати
токотіти
толань
толба
толк
толкування
толкувати
толкуватися
толо
толоб
толовірство
толок
толока
толокувати
толочанин
толочення
толочити
толочний
толуб
томити
томитися
томлений
тонити
тонісій
тонісінький
тонісінько
тонісічкий
тонісічко
тонічкий
тонічко
тонкий
тонко
тонконіг
тонконіжка
тонкорогий
тонкослізка
тонкота
тонкошкурий
тонути
тонучий
Годовини, -вин ж., мн. = роковини. Мил. 171.
Двадця́тий, -а, -е., чис. Двадцатый. Уже Павлусеві минув і двадцятий, вже б він. і на вечорниці пішов так мати не пуска. Стор. І. 61.
Жартівли́вий, -а, -е. Шутливый. Н. Вол. у. Вигадували витребеньки, бо жартівливі вже собі повдавались. О. 1862. IX. 71.
Ли́шачий, -а, -е. Лисій. Вх. Лем. 432.
Недобір, -бо́ру, м. 1) Недоборъ, недочета. 2) місяць-недобір. Неполная луна. Ой місяцю-недобору, зайди, зайди за комору. Чуб. V. 129.
Попригладжувати, -джую, -єш, гл. Пригладить (во множествѣ).
Потопленик, потопляник, -ка, м. = потопельник. ЕЗ. V. 209. Камен. у.
Убезпечення, -ня, с. Обозпеченіе, обезопашиваніе. К. Кр. 23.
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Екатер. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. ІІ. 174.
Чміль, чмеля, м. Шмель. Чмелі гудуть. Ном. № 11760. слухати чмелів. Лежать на землѣ отъ удара. Сердешний об землю упав, чмелів довгенько дуже слухав. Котл. Ен. II. 24. Ум. чме́лик. Летить чмелик. Рудч. Ск. I. 118.  
Нас спонсорують: