Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

туртус
турувати
турун
турунчук
турчати
турченя
турчик
турчин
турчинів
турчинка
турчинонько
турчити
турчитися
туршник
туршук
туршукуватий
турь
туря
туряти
тусан
тусати
туска
туслук
тусок
тусь-тусь!
тут
тута
тутай
тутайка
тутарь
тутейший
тутейшний
тутенька
тутеський
тутечка
тутешній
тутка
тутошній
тухнути
туча
тучений
тучити
тучка
тучний 1
тучний 2
туша
тушира
туширити
тушити
тушка
тушкування
тушкувати
тушур
туя
тхілити
тхір
тхніння
тхнути
тхореня
тхорик
тхорина
тхорити
тхорів
тще
тьвахнути
тьма
тьмавий
тьмано
тьмано-зелений
тьмарити
тьмити
тьмущий
тьоп!
тьопати
тьопатися
тьопнути
тьоророх
тьотя
тьох!
тьохкання
тьохкати
тьохнути
тьху I
тьху! II
тю
тюгу!
тюгукання
тюгукати
тюжити
тюжка
тюкання
тюкати
тюлька
тюпання
тюпати
тюпки
тюпорити
тюпотіти
тюпцем
тюрма
тюрю
тюряжник
тюряжниця
тюряка
тюті
тютьки
тютю
тютюкати
тютюн
тютюнець
тютюнище
тютюнковий
тютюнник
тютюнниця
тютюнничка
тютюнниччин
тютюновий
тютюняка
тютя
тюхтій
Висліпати, -паю, -єш, гл. Увидѣть, замѣтить (о людяхъ съ слабымъ зрѣніемъ).
Домоту́р, -ра, м. = домонтарь. Будуть мене пани й козаки на підпитку зневажати, полежієм, домотуром, гречкосієм узивати. Мет. 415.
Заночува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. ІІ. 87. 2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165. 3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. І. 153.
Підсушувати, -шую, -єш, сов. в. підсуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Подсушивать, подсушить.
Полоскання, -ня, с. 1) Полосканіе. 2) Плесканье въ водѣ.
Пуд I, -да, м. Пудъ. Дві каменюки, кожна в десять пудів. Стор. МПр. 113.
Розумець I, -мця, м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець. Черниг.
Турма 2, -ми, ж. Тюрьма. Драг. 202. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Ном. № 967, стр. 283. Обід поставив.... турмам і старцям. Міф. Г. 69.
Шалупайка, -ки, ж. = лушпина. О. 1862. VIII. 49.
Шіпавка, -ки, ж. Зудъ, свербежъ. Ум. шіпавочка. Гн. І. 29.
Нас спонсорують: