Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

туртус
турувати
турун
турунчук
турчати
турченя
турчик
турчин
турчинів
турчинка
турчинонько
турчити
турчитися
туршник
туршук
туршукуватий
турь
туря
туряти
тусан
тусати
туска
туслук
тусок
тусь-тусь!
тут
тута
тутай
тутайка
тутарь
тутейший
тутейшний
тутенька
тутеський
тутечка
тутешній
тутка
тутошній
тухнути
туча
тучений
тучити
тучка
тучний 1
тучний 2
туша
тушира
туширити
тушити
тушка
тушкування
тушкувати
тушур
туя
тхілити
тхір
тхніння
тхнути
тхореня
тхорик
тхорина
тхорити
тхорів
тще
тьвахнути
тьма
тьмавий
тьмано
тьмано-зелений
тьмарити
тьмити
тьмущий
тьоп!
тьопати
тьопатися
тьопнути
тьоророх
тьотя
тьох!
тьохкання
тьохкати
тьохнути
тьху I
тьху! II
тю
тюгу!
тюгукання
тюгукати
тюжити
тюжка
тюкання
тюкати
тюлька
тюпання
тюпати
тюпки
тюпорити
тюпотіти
тюпцем
тюрма
тюрю
тюряжник
тюряжниця
тюряка
тюті
тютьки
тютю
тютюкати
тютюн
тютюнець
тютюнище
тютюнковий
тютюнник
тютюнниця
тютюнничка
тютюнниччин
тютюновий
тютюняка
тютя
тюхтій
Бровенятко, -ка, бровеняточко, -ка, с. Ум. отъ брова.
Ватажжя, -жя, с. соб. Предводители, атаманы, начальники. Желех. Ном. VI.
Гетьманів, -нова, -ве Принадлежащій гетману, гетмановъ. Ном. № 138, стр. 294. Ой раді б ми вернутися, — гетьман не пускає; не так гетьман, не так гетьман, — гетьманова мати. Чуб. V. 1030.
Греча́ниця, -ці, ж. Гречневая солома. Желех. Н. Вол. у.
Зара́ння II, нар. = Зарані. Іде милий додому зарання. Чуб. V. 576. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Старі зарання повмірали. Шевч.
Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
Пиндючливий, -а, -е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.
Пораздратовувати, -вую, -єш, гл. Раздражить (многихъ).
Шат, -та, м. ? Ой на горі густий шат. Гол. IV. 516.
Шелом, -ма, м. Шлемъ. Брязчить шабля о шеломи, трещать списи гартовані. Шевч. 645. Ум. шеломо́к.
Нас спонсорують: