Балагула, -ли, ж.
1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи.
2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ.
3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.
Дівосну́бний, -а, -е. Относящійся къ Сватовству. Дівосну́бний сир. Обрядовое кушанье во время сватовства въ Бѣльскомъ у. Cм. Дівоснуб.
Ма́мочка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Недовго нар. Недолго. Велетню у світі недовго жити.
Полюдніти, -ні́ю, -єш, полюднішати, -шаю, -єш, гл.
1) Сдѣлаться человѣчнѣе. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а ню спершу був такий, як той звір.
2) Возмужать.
3) Сдѣлаться люднѣе.
Порозв'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. То-же, что и розв'язатися, но о многихъ.
Придавати, -даю, -єш, сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані?
Сірячина, -ни, ж. = сіряк. Сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині. Я постелю сірячину, а в головах кулачину. Ум. сірячи́нка. Ходив ж я в чумарочці, тепер в сірячинці.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл.
1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув.
2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток.
Цупкати, -каю, -єш, гл. Топать. Cм. тупкати.
