Боєць, бойця, м. Боецъ. Там стрільці-бойці вдарили козу. Оддалеку він чує бій крівавий і крик бойців, і голос отамання.
Домотка́ний, -а, -е. Домашняго тканья. Домоткане полотно.
Дри́пи, -пів, м. мн. и дри́п'я, -п'я, с. Тряпье. Ти б своє дрип'я узяв, нехай не валяється отут.
Зва́кувати, -ку́ю, -єш, гл. Потерять время, пробыть празднымъ. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох.
Котити, -чу́, -тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати поти. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.
Наді́яння, -ня, с. Надежда, ожиданіе. Ех, братіку! надіялись було ми, та й те надіяння уже пропало.
Плись меж. = плюсь 1. У воду тільки плись, як раз пішло на дно. А лебідь плись на дно.
2) Выражаетъ быстрое паденіе. Із моці вибився, сердешний на бік плись.
Стиха нар.
1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. Стиха підхождає. Та все стиха у гуслоньки грає.
2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Ум. стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою.
Уконатися, -наюся, -єшся, гл. Умориться, устать. На то Біг темну ніч дав, жеби челядь спочивали, бо ся в полі укопала.
Чулість, -лости, ж. Чувствительность, нѣжность.
