Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Бондарюга, -ги, м. Ув. отъ бондарь.
Жу́жель, -лі, ж. = жужелиця. Земля така суха, як жужель.
Коропавка, -ки, ж. = коропа.
Маля́рик, -ка, м. Ум. отъ маля́р.
Незвичний, -а, -е. = незвиклий.
Панцерний, -а, -е. 1) Панцерный, броненосный. 2) — військо. Кирасиры. Кличе пишний пан Єрема перед себе Голку, — молодого отамана панцерного полку. Панцерні бояре
Промітати, -та́ю, -єш, сов. в. промести, -ту, -теш, гл. Прометать, промести. Неметена уличка, не метена, — треба уличку промести. Будеш ти у мене хатку промітати. стежку кому промітати. Кромѣ прямого значенія, также: уготовлять кому путь (на тотъ свѣтъ). Ти, моя дитино, (мати до мертвої), промітай нам стежечку, прибірай же листячко твоїй матінці, твоєму батенькові.
Роспуття, -тя, с. Распутье, перекрестокъ. На роспутті кобзарь сидить та на кобзі грає. Ой вербо, вербо вербице, тії на роспуттю стояла, що ти чула, бачила? Ум. роспуттячко.
Шуга, -ги, ж. Первый ледъ.
