Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами.
Заміси́ти, -шу́, -сиш, гл. Замѣсить. Замісила яйцем борошно. Сватай, синку, і людей питай, чи діжу замісить.
Кушіль, -лі, ж. То-же, что и кошуля, но употребляется только въ томъ значеніи, что и покраса въ свадебномъ обрядѣ. «Дружко вносить рубашку молодой для изслѣдованія, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!».
Підсусіджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. підсусідитися, -джуся, -дишся, гл. — до ко́го. Жить, находиться у кого въ положеніи підсусідка. До його всі підсусіжувалися.
Повибовтувати, -тую, -єш, гл. Выболтать, выплескать (во множествѣ).
Прасольський, -а, -е. Относящійся къ прасолу.
Ржання, -ня́, с. Ржаніе. Навчив його, мов сарану, скакати і голосним, лякати серце ржанням.
Стовба, -би, ж.
1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя.
2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ.
3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.
Татків, -кова, -ве Принадлежащій батюшкѣ, батюшкинъ. Перевезу добро на таткове гумно.
Удивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться.
