Виколупувати, -пую, -єш, сов. в. виколупати, -паю, -єш, виколупнути, -ну, -неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай.
Зли́гнути, -гну, -неш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз.
Ирчок, -чка, м. = ирджок.
Кватирочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ кватира.
2) Ум. отъ кварта. Гей поставлю я кватирочку меду, таки тебе з розумоньку зведу. Возьми собі кватирочку та йди додомочку, та й вдома напийся та й не волочися.
Лимпа́ч, -чу, м. Земляной кирпичъ, битый кирпичъ изъ глины съ мякиной.
Ли́ти, ллю, ллєш, гл. 1) Лить, наливать, проливать. Дощ ллє, як з луба. Нащо в море воду лить, коли море повно? Подруженьки будуть меди-вина пити, а ти слізоньки лити. 2) Лить, отливать, выливать. Десь дзвін великий лили.
Метуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Суетиться. Як ні лає, як ні кричить на неї пані, — бабуся не лякається, не метушиться: іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними.
Набубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.
Недорубок, -бка, м. Не до смерти изрубленный, раненый. Хто то? питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців.
Стояти, стою́, -їш, гл.
1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мороз не велик, та стоять не велить.
2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. По тім боці на толоці, там цигане стояли.
3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай.
4) — за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх.
5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно.
6) — за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого.
7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть.
8) — над гробом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу.