Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обшиватися
обшивка
обшивчастий
обширь
обшити
обшкрябати
обшмагати
обшмалити
обшмарувати
обшматувати
обшморгати
обшморгнути
обшморгувати
обшпарити
обшпарювати
обшугати
обшугувати
обшугуватися
обшукати
обшукування
обшукувати
общипати
общипувати
общитити
общубрати
об'юшити
об'явити
об'явка
об'являти
об'являтися
об'язати
об'язувати
об'язуватися
об'якоритися
об'яснити
овад
овадний
овак
овалашити
овва!
овдовілий
овдовіти
оведян
овершки
овес
овесковий
овесок
овеча
овеченька
овечий
овечина
овечка
овечник
овийка
овід
овін
овіяти
оводень
оводня
овощ
овощевий
оврах
оврашковий
оврашок
овсина
овсище
овсі
овсім
овсюг
овсяний
овсяник
овсяниця
овсянка
овчарик
овчарь
овчина
огавний
огавно
огазнути
огана
оганятися
огарь
огвара
огень
огер
огида
огидити
огидіти
огидливий
огидливість
огидлий
огидлість
огидний
огидник
огидниця
огидність
огидно
огиднути
огинатися
огир
огірковий
огірок
огірочник
огірчище
оглабля
оглав
оглавець
оглас
огласити
оглашати
оглашатися
оглашенка
оглашенний
огледіти
огледітися
оглобельний
оглобля
оглух
оглухнути
оглухти
Ґайда́рь, -ря, м. Музыкантъ, играющій на волынкѣ. Вх. Зн. 13.
Зазолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зазолотить.
Кровуватий, -а, -е. Многокровный. Мнж. 183.
Мурува́ння, -ня, с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка.
Потурчити, -чу, -чиш, гл. Отуречить.
Родоньків, -кова, -ве прил. отъ Ум. родонько: принадлежащій родственникамъ, роду. Первий же двір — свекорків, а другий же двір — батеньків, а третій же двір — родонъків. Маркев. 139.
Рундук, -ка, м. 1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Чуб. V. 980. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям. К. ЧР. 211. 2) Ларь на базарной площади. Ум. рундучок. МВ. ІІ. 32.
Стухати, -ха́ю, -єш, сов. в. стухнути, -хну, -неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не опухають. Мет. 219. 2) Спадать, спасть (объ опухоли). 3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5677.
Трейтій, -я, -є. числ. = третій.
Ущербитися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Надщербиться. 2) Понесть потерю, убытокъ. Нехай в тії криниченьки водиця вщербиться. Мил. 77.
Нас спонсорують: