Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

огень

Огень, огню́, м. = огонь. Червона шапочка як огень. О. 1861. IV. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 34.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГЕНЬ"
Вітерник, -ка, м. 1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ. Вх. Лем. 399. 2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник. Вх. Лем. 399.
Дзвона́рь, -ря́, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвона́рчик.
Зчіплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. зчепитися, -плюся, -пишся, гл. Сцѣпляться, сцѣпиться.
Ле́гот, -ту, м. Зефиръ, легкій вѣтерокъ.
Муркоти́ло, -ла, м. = муркотій. Желех.
Навпа́шки нар. На опашку. Надів свиту навпашки. НВолынск. у.
Настоптати Cм. настоптувати.
Пиндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье. К. Дз. 226.
Приробити Cм. приробляти.
Спімститися, -щуся, -стишся, гл. Отомстить. Спімстився на мені. Борз. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОГЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.