Баклажка, -ки, ж. Ум. отъ баклага.
Барки, -ків, м. мн.
1) Плечи.
2) взяти за барки. Взять за грудь (во время драки).
Ди́бом нар. Дыбомъ. Бувало покійний Окрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Сивиллу тут замордовало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Печогладини, -дин, мн. Обычайподобный смотринамъ: къ жениху приходятъ родственники невѣсты; но при этомъ они дѣлаютъ видъ, что исправляютъ, гладять, мажутъ печь, за что и получаютъ угощеніе. Въ сопровождающихъ приходъ этотъ пѣсняхъ поется однако: «Прийшли ми печі гладати», а не гладити; вѣроятно гладати = глядати, въ такомъ случаѣ печогладини = печоглядини (Cм.), а глаженье печи явилось уже какъ слѣдствіе забвенія первоначальнаго значенія глагола глядати и приданія ему значенія гладити.
Півгодний, -а, -е. = піврічний. Півгодний білет.
Підпалювати, -люю, -єш, сов. в. підпалити, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Підпалили сосну від споду до верху. Підпалив у печі, гріє окропи.
Спокусниця, -ці, ж. Искусительница. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю.
Спрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Утомить, измучить, изнурить работой.
Форкання, -ня, с. Фырканіе.