Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обмірок
обміряти
обмітати
обмітка
обміть
обмішка
обмова
обмовити
обмовляти
обмовонька
обмокати
обмолитвувати
обмолодь
обмолот
обмолоти
обмолотини
обмолотися
обмолотити
обмолотитися
обмолочувати
обморок
обморока
обморочити
обморочувати
обмоскалити
обмоскалювати
обмоскалюватися
обмостити
обмотати
обмотувати
обмотуватися
обмочити
обмочитися
обмочувати
обмощувати
обмурзаний
обмурзатися
обмуровувати
обмуровуватися
обнатужити
обнатужувати
обнатужуватися
обнести
обнизати
обнизувати
обникати
обніж
обніжжя
обніжок
обнімання
обнімати
обнімчити
обнімчувати
обнова
обновець
обновити
обновляти
обновлятися
обносити
обносити 2
обночувати
обночуватися
обношувати
обношуватися
обнюхати
обнюхувати
обняти
обобічний
обов'язати
обов'язковий
обов'язок
обов'язувати
обов'язуватися
ободистий
ободняк
ободувати
ободяк
ободяритися
обоє
обоз
обозний
обойко
оболок
оболона
оболонь
обомліти
обопільний
обопільність
обопільно
обора
оборати
оборатися
оборіг
обороватий
оборожень
оборожина
оборона
оборонець
оборонити
оборонний
оборонник
обороняти
оборонятися
оборотати
оборотянипя
оборсати
оборуч
обосоніж
обочини
обпадати
обпалити
обпалювати
обпарити
обпарювати
обпасати
обпасинкувати
обпаскуджувати
обпаскуджуватися
обпасти
обпатрати
Дрохви́ч, -ча́, м. Самецъ драхва. Стор. ІІ. 23.
Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Вас. 150. Описаніе ея: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. І. 43 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. Ив. 48. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. Ив. 68. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Камен. у. б)ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Сніп. 102. Ув. дуби́ще. Чуб. V. 1169.
Замоло́ти, -мелю́, -леш, гл. 1) Замолоть. Млин замолов. 2) Заработать молоньемъ. 3) Обмолоть. Замолов каменя. 4) Заболтать, замахать. Ліг на землю та й замолов руками й ногами. 5) Замолоть, понести вздоръ.
Знайда, -ди, об. Найденышъ.
Молодя́, -дя́ти, с. Юноша или дѣвушка. Употребляется преимущественно во мн. ч. молодята. 1) Молодые люди. 2) Женихъ и невѣста, молодые; новобрачные, вообще молодое супружество. Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята. МВ. Ой ви молодята, молодята! не довго житимете вкупці!.. МВ. (О. 1862. III. 75).
Нажалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Наплакаться, насѣтоваться. 2) Нажаловаться, наябедничать.
Осуджатися, -джаюся, -єшся, сов. в. осуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Быть осуждаемымъ, осужденнымъ, осуждаться, осудиться. Єв. Мр. XVI. 16. Осудися перше в дому та (тоді) на право йди. Ном. 7375.
Повтікати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Убѣжать (о многихъ). Люде повтікали з хати. Рудч. Ск. І. 12. Були на масніші вареники, та в піст на вербу повтікали. Ном. 2) Вытечь (во множествѣ). Були річки — повтікали, були ставки — повсихали. Чуб. V. 540.
Самотканий, -а, -е. Собственнаго, домашняго тканья. Мої хусточки самотканії. Грин. III. 119.
Чабачок, -чка, м. Ум. отъ чабак.
Нас спонсорують: