Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обганяти
обгепати
обгидитися
обгиналки
обгинати
обгін
обглежувати
обглядати
обговорити
обговорювати
обговтати
обговтувати
обговтуватися
обгодовувати
обголити
обголіти
обгольня
обголювати
обголюватися
обголяти
обгонити
обгорілий
обгоріти
обгорітися
обгорнути
обгорода
обгороджувати
обгородити
обгородитися
обгортати
обгортатися
обгортка
обгоряти
обгравати
обгребти
обгризати
обгрібати
обгрібатися
обгрузити
обгубитися
обгуджувати
обгулятися
обгуркати
обдальний
обдарити
обдаровувати
обдаряти
обдати
обдемкуватий
обдемок
обдержини
обдерти
обдертус
обджеркати
обдзьобати
обдзьобувати
обдивитися
обдивлятися
обдимати
обдирати
обдиратися
обділити
обділяти
обдряпати
обдряпувати
обдурити
обдурь
обдурювати
обдути
обдутися
обезвічити
обезглуздити
обезглуздіти
обезголовити
обеззубіти
обезлюдити
обезлюдіти
обезчестити
обелець
обельцяний
обемберити
обенберитися
обербенитися
обербенути
оберберитися
оберега
оберегати
оберегатися
обережний
обережність
обережно
оберем
оберемок
оберка
обернути
обертак
обертання
обертас
обертати
обертатися
обертнем
обертом
обжалуватися
обжарити
обжати
обжера
обжерливий
обжерти
обживатися
обжидати
обжинати
обжинатися
обжинки
обжира
обжирати
обжиратися
обжирливий
обжирство
обзел
обзеленкуватий
Варш, -ша, м. ? Ум. варшалок. варшалочок. Заснула кухарочка, треба їй варшалочка, треба їй варша дати, щоб дала вечерати. Грин. ІІІ. 504.
Єдина́к, -ка́, м. 1) Единственный сынъ, то-же, что и одинак, одинець 1. Засмутила мене мати, єдинака-сина. Гол. І. 305. 2) Старый дикій кабанъ, живущій въ одиночествѣ. Вх. Пч. ІІ. 7. Cм. одинець 3. Ум. єдиначо́к.
За́лопом нар. Быстро, стремительно. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Мунде́р, мунди́р, -ру и мунду́р, -ра, м. Мундиръ. Ум. мунде́(-и́, -у́)рик, мунде́ (-и́, -у́)рчик, мунду́ронько. Другий в однім мундеричку дріжить увесь. О. 1861. XI. 69.
Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. Лохв. у. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Камен. у. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. Камен. у. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Н. Вол. у. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Лебед. у. Прикро сірий. Борз. у. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. Мнж. 190. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. МВ. (О. 1862. І. 97). При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. Волч. у. 8)дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Мир. Пов. І. 158. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька. Мир. Пов. І. 122.
Страшити, -шу́, -ши́ш, гл. Пугать. Коли страшиш, сам не бійся. Ном. № 4402.
Утримати, -ся. Cм. утримувати, -ся.
Ухо, уха, с. = вухо. Кругом як в усі. все мовчить. Шевч. 28. Cм. як у вусі. 8 ушу. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. ушко, ушечко.
Чепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Прихорашивать.
Нас спонсорують: