Витирати, -раю, -єш, сов. в. витерти, -тру, -треш, гл.
1) Вытирать, вытереть. Витри лаву.
2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть.
3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево.
Відвихнутися, -нуся, -нешся, гл. Отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать.
Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Розсякати, -ка́ю, -єш, сов. в. розсякнути, -ну, -неш, гл. Размягчаться, размягчиться отъ жидкости. Розсяк глей добре, як масло.
Серпій, -пія, серпни́к, -ка, м. Раст. Chrysanthemum lecanthemum.
Скребнути, -бну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай.
Супорок, -ку, м. = суперечка. Менше между собою супороку будеш мати.
Цяпати, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] цяпнути, -ну, -неш, гл.
1) Черпать, брать понемногу, зачерпнуть немного. Оце вже почне цяпати кірцем. Узяв би прямо та з відра й насипав у самувар. Черномор.
2) Доить. А я тую козоньку цяпала, цяпала.
3) Капать, капнуть. Кровцю пустила, — кровця цяпала; де кровця цяпне, — церковця стане.
4) О птенцахъ: пищать, пискнуть. Курчата цяпають у сінях.
5) = цв'якати.
Чикач, -ча, м. = чекіт = чекавка.