Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обруб
обрубати
обрубина
обрубка
обрубляння
обрубувати
обрубуватися
обрус
обруч 1
обруч 2
обручати
обручатися
обручка
обрушати
обрушитися
обрьохкатися
обряд
обрядити
обрядно
обряжати
обрямувати
обрятовувати
обсаджувати
обсаджуватися
обсапати
обсапувати
обсвідчитися
обсвітити
обсвічувати
обселити
обселяти
обселятися
обсилати
обсилатися
обсилкувати
обсипати
обсипатися
обсихати
обсів
обсівати
обсівне
обсідати
обсікати
обсіктися
обсіпати
обсіпувати
обсісти
обсіч
обсіяти
обсіятися
обскакати
обскакувати
обскочити
обскребти
обскрібати
обскубати
обскубатися
обскубувати
обслухати
обслухувати
обсмажити
обсмажувати
обсмалити
обсмалювати
обсмалюватися
обсмикати
обсмикувати
обсмикуватися
обсміювати
обсмоктати
обсмоктувати
обсмолити
обсмолювати
обсмолюватися
обснувати
обснути
обсокотати
обсоромити
обсохнути
обсохти
обстава
обставати
обставини
обставити
обставляти
обставлятися
обстанова
обстановити
обстати
обстелити
обстилати
обстовпити
обстрелювати
обстригати
обстригатися
обстрижчини
обстругати
обстругувати
обстуджувати
обступати
обсувати
обсуватися
обсудливий
обсушити
обсушувати
обсушуватися
обськавати
обсяг
обсягати
обтавати
обталапатися
обтаритися
обтекти
обтерти
обтесати
обтикати
обтикатися
обтинати
обтинач
обтирати
Вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Косатий, -а, -е. Съ большими косами. Дві дівки косатих та два парубки усатих. Чуб. V. 439.
Крамарочок, -чка, м. Ум. отъ крамарь.
Наді́я, -ді́ї, ж. Надежда. Козак у дорозі, а надія в Бозі. Ном. № 778. надія пе́вна. Твердая надежда, увѣренность. бу́ти при наді́ї. Быть беременной, ожидать родовъ. Волынь. Ум. надієнька, наді́їця. Маю в Бога надієньку, що і сам марно не згинеш. Чуб. Не є мого миленького, моєю сокола, уже моя надіїця інеєм припала. Гол. II. 405.
Одігати, -ся, -гаю, -ся, -єш, -ся, гл. = одягати, -ся. Одігаться стала. Сим. 230.
Прилюдність, -ности, ж. Публичность. Желех.
Прозирало, -ла, с. = дзеркало. Вх. Лем. 457. Вх. Уг. 264.
Розшикувати, -ку́ю, -єш, гл. Распредѣлить, разставить.
Таємниця, -ці, ж. 1) Секретное мѣсто. 2) Тайна. Маю я їдну таємницю, але ніхто її від мене не возьме. Шейк.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Н. п. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Нас спонсорують: