Вербина, -ни, ж.
1) Одно вербовое дерево. Не стій, вербино, роскидайся.
2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Ум. вербинка.
Вичухатися, -хаюся, -єшся, гл.
1) Чесаться, почесаться вдоволь. Випозіхавсь, вичухавсь, понюхав кабаки. Качки вичухуються на сонечку.
2) Оправиться отъ болѣзни, побоевъ. Минув тиждень, другий, (побита) жінка вичухалась.
Ґилу́н, -на́, м. Самецъ съ однимъ ядромъ. Cм. Кишкун.
Еч! меж. = ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає.
Жалісли́вий И Жа́лісний 2, -а, -е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Оком жалісним на них дивитись стали. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. 3) Возбуждающій сожалѣніе, достойный сожалѣнія. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть.
Мату́ся, -сі, ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. Ум. матусенька.
Накрича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Накричать. Як накричить на дітей!
Підбиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. підбитися, підіб'ю́ся, -бешся, гл.
1) Подыматься, подняться. Як підбився сизий голубочок угору високо, та зострівся сизий голубочок з буйними вітрами. Прокинеться козак, у віконце, — аж підбилось під обід сонце.
2) Устать, утомиться. Пустіть, каже, люде добрі переночувать: дорога далека з неба на землю, я підбився. Пішки йшли, мішки несли, підбилися, потомилися.
Стовпець, -пця, м.
1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка.
2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці.
3) Часть снувалки (Cм.).
4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ.
Тараскавка, -ки, ж. = тарахкавка.
