Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оглавець

Оглавець, -вця, м. Недоуздокъ. Вх. Лем. 442.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 35.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГЛАВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГЛАВЕЦЬ"
Брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Гнівливо нар. Гнѣвно.
Ґанчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.
Звіздяне́нький, -а, -е., Ум. отъ звіздяний.
Кедзі-кедзі! меж. Призывъ козъ. Вх. Зн. 24.
Порозболюватися, -люємося, -єтеся, гл. Разболѣться (во множествѣ).
Прилатати Cм. прилатувати.
Тотам нар. Вотъ тамъ. Ой не видко Коломиї, лишень видко сіни, тотам мого миленького кучері посіли. Гол. II. 302.
Фошкавка, -ки, ж. Раст. дождевикъ, Lycoperdon. Вх. Зн. 73.
Шибучий, -а, -е. Бьющій въ носъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОГЛАВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.