Безсумлінник, -ка, м. Безсовѣстный человѣкъ.
Дризну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Побѣжать, удрать. Злякавсь Хома.... та кинувши москаля (що вів на мотузці), як дризне, так тілько й бачили Хому.
Здивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Удивиться. Там дівчина й умивалася, в люстеречко й видивлялася, красотою здивувалася.
Колінчити, -чу, -чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Пробрехатися Cм. пробріхуватися.
Ранець, -нця, м. Ранець. Ой заплачеш, моя мила, заплачені, як мене молодого в ранці забачиш.
Товчи, -чу, -чеш, гл. = товкти.
Усипище, -ща, с. Сосудъ, помѣщеніе для сынучихъ тѣлъ. Ходили до його і в хату, і всяке всипище трусили, — так нічого не знайшли. Всипища у нас не багато, то ми й насипали жита на горищі. Оця діжка тільки на всипище й годяща.
Шелихвіст, -хвоста, м.
1) Особая порода утокъ.
2) Вѣтренникъ, пустой человѣкъ. Біжить якийсь ляшок — так видно якийсь шелихвіст: «А нумо», каже хліборобові: «на дуель».