Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

одзьобувати
один
одина
одинадцятеро
одинадцятий
одинадцятка
одинадцять
одинак
одиначка
одинець
одиниця
одинокий
одиноцтво
одинчик
одинюсінький
одичавіти
одібрати
одіва
одівання
одівати
одіватися
одівець
одіво
одіг..
одігати
одід..
одідичення
одідичити
одіж
одіжний
одіз..
одій..
одім..
одіння
одіп..
одір..
одіржини
одіс..
одіт..
одіти 2
одітний
одія
од'ї..
одк..
одл..
одм
одмінча
одн..
одна
однак
однакий
однако
однаковий
однаковісінький
однаковісінько
однаковість
однаково
одначе
одненький
однісінький
одніський
одно
однобарвний
однобожник
однобокий
одноборство
однобочка
одновілити
одновірець
одновірний
одновірство
одногніздки
одногодки
одноголосний
одноголосність
одноголосно
одногорбий
однодворець
однодворський
однодержавний
однодумець
однодумний
однодумність
одноє
одноженство
одноземець
однозор
однокінка
однокінний
однокопитий
однокрилий
однокровник
одноличній
однолітка
однолітній
одноліток
одноманітний
одноманітно
одномасний
одномовець
одноногий
одноножаний
одноокий
одноплемінний
однораз
одноразний
однорал
одноралля
одноральський
одноріг
однорілля
однорожок
однорук
однорукий
одноруч
одноручка
одноручний замок
односердне
односердя
односкладовий
Вибух, -ху, м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157.
Колія, -лії, ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. Ум. колійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65.
Начисто нар. Совершенно, вполнѣ. От буде снідання начисто гетьманське! Шевч. 318.
Оголошення, -ня, с. Объявленіе.
Перекусити Cм. перекушувати.
Початуха, -хи, ж. Зачинщица? КС. 1883. II. 394. Заськи, початухо, заськи! Мил. 156.
Пощербити, -блю, -биш, гл. 1) Сдѣлать зазубрины на рѣжущемъ инструментѣ. Гей коняку турки вбили, ляхи шаблю пощербили. Щог. В. 9. 2) Выбить въ нѣкоторыхъ мѣстахъ края глиняной посуды.
Приколень, -льня, м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр. 2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. І. 74. 3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. І. 74.
Розшнуровувати, -вую, -єш, сов. в. розшнурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Разшнуровывать, развязывать, развязать увязанное веревками. Розшнуровуй віз, вражий сину. ЗОЮР. І. 157.
Умилосердитися, -джуся, -дишся, гл.
Нас спонсорують: