Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

осліп II
осліпити
осліпнути
осліпти
ослобонити
ослобонитися
ослоник
ослононько
ослуга
ослухатися
ослюк
осля
осмалити
осмалювати
осмалюватися
осмеркнути
осмеркнутися
осмикати
осмикувати
осмів
осмілити
осміляти
осмілятися
осміх
осміхатися
осміхнутися
осмішкуватися
осміювати
осмолити
осмолювати
осмутніти
оснач
осначка
оснівка
оснівний
оснівниця
оснівонька
основа
основина
основиця
основувати
особа
особе
особий
особистий
особистість
особисто
особітний
особливе
особливий
особне
особний
особно
особшаний
особше
осовище
осовіти
осовнь
осока
осокір
осокорина
осолода
осолоджувати
осолодіти
осолодуватий
осоння
осонь
осоромити
осоромитися
осоромляти
осоруга
осоружитися
осоружний
осот
осотий
оспалий
оспіх
осподарь
оставатися
оставити
оставлюк
оставляти
останній
останок
остаріти
остатися
остатній
остаток
остача
остеґа
остень
остербати
остербнути
остерегати
остерегатися
остивати
остивно
остигати
остиглувати
остигти
остилий
остинки
остистий
остити
ості
остобісіти
остовпеніти
остовпіти
остогидіти
остогидливий
остогиднути
остопранцюватіти
осторобитися
осторога
осторожність
осторонь
осточортіти
острах
острахнутися
острашка
Бурбулянка, -ки, ж. Картофельный супъ. Желех.
Верлань, -ня, м. Крикунъ. Горлань, верлань, кулачник страшний. Котл. Ен. V. 66.
Висадок, -дка, м. Растеніе, оставленное на сѣмена. Висадки пішли в кущі. Левиц. І. 28. Товаришки мої давно повиходили заміж, а мене старости кидають на висадки. Г. Барв. 234.
Волокно, -на, с. Волокно. Ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. Н. п.
Жилля́р, -ра́, м. Крестьянинъ-земледѣлецъ, не имѣющій земли, бобыль. Угор.
Обгороджувати, -джую, -єш, сов. в. обгороди́ти, -джу́, -диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97.
Придобритися Cм. придобрюватися.
Скотка, -ки, ж. Sorex, землеройка. Вх. Уг. 267.
Точка, -ки, ж. зоол. Полёвка, Hypodaues. Вх. Лем. 374.
Хрупотіти, -почу, -тиш, гл. = хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Камен. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у.
Нас спонсорують: