Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

облітку
облічити
облічитися
облога
облоговий
облогувати
обложенець
обложити
обложитися
облоки
обломити
обломитися
облопатися
облуд
облуда
облудка
облудний
облудник
облудниця
облудність
облудно
облузати
облук
облупати
облупити
облуплений
облуплювати
облуплюватися
облупувати
облупуватися
облюбити
облюдніти
облягати
обляги
облягма
облягти
облягтися
облямівка
облямка
облямовувати
облямуватися
обляпати
обляпувати
обляпуватися
обляскати
облячи
обляшити
обляшувати
обляшуватися
обмазати
обмазувати
обмазуватися
обмаїти
обмакогонити
обмакотижити
обмакотирити
обмалкувато
обмаль
обмальовувати
обмальовуватися
обмана
обманити
обманний
обманник
обманниця
обманювати
обмарити
обмаслити
обмастити
обмах
обмахало
обмахлярувати
обмахнути
обмахорити
обмахувати
обмахуватися
обмацати
обмацки
обмацування
обмацувати
обмацуватися
обмащувати
обмаювати
обмежити
обмежувати
обмерзати
обмерлий
обмертвіти
обмерти
обмести
обметиця
обмивання
обмивати
обмиватися
обмила
обмилитися
обмилятися
обминати
обминувати
обминути
обминутися
обмислити
обмити
обмитити
обмівний
обмівник
обмівниця
обміжний
обміжок
обміна
обмінити
обмінок
обмінювати
обмінюватися
обміняння
обміняти
обмірання
обмірати
обмірковувати
обміркуватися
Бігучий, -а, -е. О водѣ: текучій, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. ІІІ. 340.
Глава, -ви, ж. 1) = голова. 2) Глава въ книжкѣ. 3) мн. глави. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Крестителя. Галиц. = главосік.
Давнеколи́шній, -я, -є. Давно когда то бывшій, давно прошедшій. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу, -шиш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. ІІ. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. МПр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. жме́нище.
Заго́юватися, -го́ююся, -єшся, сов. в. заго́їтися, -го́юся, -їшся, гл. Заживать, зажить (о ранѣ). Загоїться, поки весілля скоїться. Ном. № 5305.
Причащатися, -щаюся, -єшся, гл. Причащаться.
Сич, -ча, м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Грин. І. 255. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик.
Фалд, -ду, м. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. Cм. хвалда.
Холоднечка, -ки, ж. Холодъ. А нащо мені лягати? — каже чорт, — я хати змалку не знаю. — А в холоднечку ж як? — У холоднечку? Мені однаково, що зіма, що літо. Г. Барв. 192.
Нас спонсорують: