Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

облітку
облічити
облічитися
облога
облоговий
облогувати
обложенець
обложити
обложитися
облоки
обломити
обломитися
облопатися
облуд
облуда
облудка
облудний
облудник
облудниця
облудність
облудно
облузати
облук
облупати
облупити
облуплений
облуплювати
облуплюватися
облупувати
облупуватися
облюбити
облюдніти
облягати
обляги
облягма
облягти
облягтися
облямівка
облямка
облямовувати
облямуватися
обляпати
обляпувати
обляпуватися
обляскати
облячи
обляшити
обляшувати
обляшуватися
обмазати
обмазувати
обмазуватися
обмаїти
обмакогонити
обмакотижити
обмакотирити
обмалкувато
обмаль
обмальовувати
обмальовуватися
обмана
обманити
обманний
обманник
обманниця
обманювати
обмарити
обмаслити
обмастити
обмах
обмахало
обмахлярувати
обмахнути
обмахорити
обмахувати
обмахуватися
обмацати
обмацки
обмацування
обмацувати
обмацуватися
обмащувати
обмаювати
обмежити
обмежувати
обмерзати
обмерлий
обмертвіти
обмерти
обмести
обметиця
обмивання
обмивати
обмиватися
обмила
обмилитися
обмилятися
обминати
обминувати
обминути
обминутися
обмислити
обмити
обмитити
обмівний
обмівник
обмівниця
обміжний
обміжок
обміна
обмінити
обмінок
обмінювати
обмінюватися
обміняння
обміняти
обмірання
обмірати
обмірковувати
обміркуватися
Білогородок, -дка, м. Употребл. въ загадкѣ: хата. Був на білогородку, та поїхав на чиногородок. (Котъ былъ въ хатѣ да забѣжалъ на печь). Ном. стр. 294. № 128.
Витечи, -чу, -чеш, гл. = витекти.
Вичистити, -ся. Cм. вичищати, -ся.
Згаса́ння, -ня, с. Угасаніе. Щог. Сл. 6.
Напона́дздрити, -здрю, -риш, гл. Высмотрѣть что-либо, открыть, найти. Мнж. 186.
Осиротіти, -тію, -єш, гл. Осиротѣть. Він сирота і не винен, що осиротів. Св. Л. 324. Що я на чужій стороні завдовіла і з маленькими дітками осиротіла. Н. п.
Ріг, рога, м. 1) Ротъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. І. 129. втяти, збити, притерти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. ро́гом вилізти. Переносно: бокомъ выйти. Тривай, це йому рогом вилізе. Ном. № 4103. очі ро́гом лізуть. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. Ном. № 6239. Наплакалась, аж очі рогом лізуть. Харьк. де ко́зам роги втинають. де ко́зам ро́ги пра́влять. Куда Макаръ телятъ не гонялъ. Ном. № 3630. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 2) Роговая пороховница. 3) Рожокъ для нюхательнаго табаку; также для помѣщенія мѣднаго купороса у овечьихъ пастуховъ. Ріг носять чабани з синім каменем, як нюхарі табаку. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Муз. Рогъ, рожокъ. 5) Кончикъ полумѣсяца. Молодик-молодик! в тебе роги золоті. Ном. № 268. 6) Каждый изъ двухъ концевъ развилинъ (напр. въ вилахъ, въ мотовилі и пр.). 7) Уголъ наружный, выступъ всякаго предмета съ углами: стола, платка, улицы, рѣки и пр. Сим. III. На перший святий вечір кладеся до вечері на стіл під обрус на всіх чотирьох рогах по головці часнику. МУЕ. III. 39. 8) Мысъ. 9) Лапа у якоря. Ум. ріжо́к, ріжечок. Взяла хусту, зав'язала в три рожки по камінчику. Чуб. II. 200.
Сипкий, -а, -е. 1) Сипучій. Сипкий пісок. 2) Разсыпчастый. Картопля сипка. Гайс. у.
Шаєчка, -ки, ж. Ум. отъ шайка.
Шкарубіти, -бію, -єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
Нас спонсорують: