Баландіти, -джу, -диш, гл. Болтать, говорить пустяки.
Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Кнап, -па, м. Ткачъ.
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ москаль.
Мотуза́рь, -ря́, м. Веревочникъ, дѣлающій веревки, бечевки.
Ньо! меж. Но! Ньо, ньо, урагова!
Остогидливий, -а, -е. Опротивѣвшій, противный. Сумною та остогидлою здається їй пісня.
Плискач, -ча, м.
1) = плескач. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий.
2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.
Пчих! I меж. Чихъ!
Хрестичок, -чка, м.
1) Ум. отъ хрест.
2) Родъ орнамента въ мережці.