Вишкіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вишкірити, -рю, -риш, гл. — зуби. Оскаливать, оскалить зубы.
Вірність, -ности, ж. Вѣрность, преданность. Вірність непохибна.
Краєць, -йця, м. Кусокъ. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Cм. окраєць.
Кумбук, -ка, м.
1) Пихта, у которой, еще молодой, срубленъ былъ вершокъ, отчего она не растетъ вверхъ, а раскидывается вѣтвями в ширину.
2) Кривое, негодное къ употребленія) дерево.
Ле́статися, -таюся, -єшся, гл. Едва идти, плестись.
Підтоптатися, -пчуся, -чешся, гл.
1) Устать отъ ходьбы.
2) Состарѣться, ослабѣть отъ старости. Я свою вже часточку прожив, слава Богу, підтоптався.
Прикладок, -дка, м. Небольшая копна хлѣба. Кладь соломы.
Просторий, -а, -е. Просторный. Просторий двір. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
Шкаралюща, -щі, ж. Скорлупа яйца.