Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охват
охватити
охвачувати
охвицер
охвицерський
охвицини
охвиціант
охвіра
охвірний
охвірувати
охвіруватися
охвітний
охвітність
охвітно
охворіти
охвостуватий
охвота
охиба
охижа
охижіти
охиза
охітний
охітниця
охітно
охічно
охкати
охлябнути
охлябти
охлянути
охляп
охляпнути
охлясти
охмайрин
охмання
охматися
охмелятися
охмиріти
охмолостатися
охнути
охнутися
охолода
охолоджувати
охолоджуватися
охолодіти
охоложати
охоложувати
охолонути
охорона
охороняти
охота
охотитися
охотка
охотливий
охотний
охотник
охотуха
охоче
охочекомонний
охочий
охрест
охрести
охрестити
охрещати
охрещатися
охриплий
охрипнути
охрипти
охрянути
охряти
охтіти
охуднути
охух
оцапіти
оцаритися
оцарок
оцвенок
оцвісти
оцвітати
оце
оцей
оцет
оцирклювати
оцілок
оцінувати
оцупалок
оцупіти
оцупок
оцюди
оча
очай
очанка
очапатися
очарувати
очевидьки
очедирини
очемеріти
оченько
оченьпати
оченя
очепа
очепити
очепіритися
очепляти
очеплятися
очепурити
очервивіти
очередити
очеремха
очерет
очеретина
очеретинка
очеретуватий
очеретяний
очеретяник
очеретянка
очеркнути
очеркнутися
очернити
очерт
очечко
Бризкалка, -ки, ж. То, чѣмъ брызгаютъ.
Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
Дєди́на, -ни, ж. Село. Ніде Марта, піде на другу дедину. Гол. IV.
Дігтя́рня, -ні,, ж. Дегтярный заводь. У бору була дігтярня, де наш чоловік дьоготь гнав. Харьк.
Купляти, -ля́ю, -єш, гл. Покупать. Що ти, мій Степане, там будеш куплять? Чуб. V. 635. От вони пішли в містечко і почали все куплять. Рудч. Ск. І. 200.
Покланятися 2, -ня́юся, -єшся, гл. = поклонятися. Брат сестрі покланяється. Чуб. V. 547.
Роспрощатися, -щаюся, -єшся, гл. Распрощаться, проститься. Распрощалась душа з тілом. Чуб. V. 741.
Саморадощі, -щей, ж. мн. Гадость въ одиночку? Встрѣчено только у Свидницкого. Він дибав, похитуючись, і в саморадощах насвистував. Св. Л. 255.
Скромадитися, -джуся, -дишся, гл. Царапаться. Чую, в сінях щось скромадиться. Борз. у.
Чатувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. АД. II. 58. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. К. ЧР. 112. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури. К. ЦН. 169. 2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. На бесурмен у полі чатували. К. ПС. 8. 3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. Н. Вол. у. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить. Федьк. Пов.
Нас спонсорують: