Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охват
охватити
охвачувати
охвицер
охвицерський
охвицини
охвиціант
охвіра
охвірний
охвірувати
охвіруватися
охвітний
охвітність
охвітно
охворіти
охвостуватий
охвота
охиба
охижа
охижіти
охиза
охітний
охітниця
охітно
охічно
охкати
охлябнути
охлябти
охлянути
охляп
охляпнути
охлясти
охмайрин
охмання
охматися
охмелятися
охмиріти
охмолостатися
охнути
охнутися
охолода
охолоджувати
охолоджуватися
охолодіти
охоложати
охоложувати
охолонути
охорона
охороняти
охота
охотитися
охотка
охотливий
охотний
охотник
охотуха
охоче
охочекомонний
охочий
охрест
охрести
охрестити
охрещати
охрещатися
охриплий
охрипнути
охрипти
охрянути
охряти
охтіти
охуднути
охух
оцапіти
оцаритися
оцарок
оцвенок
оцвісти
оцвітати
оце
оцей
оцет
оцирклювати
оцілок
оцінувати
оцупалок
оцупіти
оцупок
оцюди
оча
очай
очанка
очапатися
очарувати
очевидьки
очедирини
очемеріти
оченько
оченьпати
оченя
очепа
очепити
очепіритися
очепляти
очеплятися
очепурити
очервивіти
очередити
очеремха
очерет
очеретина
очеретинка
очеретуватий
очеретяний
очеретяник
очеретянка
очеркнути
очеркнутися
очернити
очерт
очечко
Багнисто нар. Болотисто, топко, грязно. Тут дуже багнисто, — не можно проїхати. Полт.
Випродувати, -дую, -єш, сов. в. випродати, -дам, -даси, гл. Распродавать, распродать.
Гіллястий, -а, -е. Вѣтвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла. МВ. ІІ. 32.
Зола, -ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою. Н. Вол. у.
М'я́ко и мня́ко, нар. Мягко. Ум. м'якенько, мняке́нько, м'яке́сенько и мняке́сенько.
Насміхатися, -хаюся, -єшся, гл. = насміхати. Насміхалися з його. Єв. Мр. V. 40. Із матки старенької насміхається. Макс.
Повтирювати, -рюю, -єш, гл. Тоже, что и ути́рити, но во множествѣ.
Позамурзуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Замуслиться, запачкаться (о многихъ). Ой як же ви позамурзувалися, діточки! Харьк.
Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114. вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема. Камен. у. 2) Сносить, снести водой. як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда. Рудч. Ск. І. 81.
Хрестинний, -а, -е. Крестильный, относящійся къ таинству крещенія.
Нас спонсорують: