Вертепний, -а, -е. Относящійся къ вертепу.
Веселити, -лю, -лиш, гл.
1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорою.
2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. Жити б, жить та славить Бога і добро творити та Божою красотою людей веселити.
Киснути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію.
2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути?
3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день.
4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути.
Кочережник, -ка, м. Мѣсто, гдѣ сталять кочерги, ухваты. Да ту (сорочку) із себе та в піч, да стали в кочережнику.
Печоглядини, -дин, гл. = розглядини.
Полуднець, -денця, м. Ум. отъ полудень. Обідець під полуднець, вечера по півночі.
Ростворятися, -ряюся, -єшся, сов. в. роствори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Открываться, открыться. Ви, небеса, ростворітеся, ви, святії, Ісусу Христу поклонітеся. До первого грому земля не роствориться.
Сват, -та м., мн. свати и сватове.
1) Отецъ зятя пли невѣстки; сватами называются прежде всего родители мужа ло отношенію къ родителямъ жены и наоборотъ, а затѣмъ, въ такомъ же отношеніи, и ближайшіе родственники супруговъ. Онисько мені сват, бо мои сестра ла його братом.
2) сватами взаимно называются совершившіе между собою какую-либо коммерческую сдѣлку.
2) Также и свато́к. Желѣзный стержень внутри ткацкаго челнока, на которомъ вращается шпулька съ нитками. Ум. и ласк. сватко, свато́к, свато́чок, сватонько, сватуньо. Ви, сватуню, будете ще довго, довго жити. За исключеніемъ свато́к и свато́чок, употребляются лишь въ двухъ первыхъ значеніяхъ.
Холошні, -шень, ж. Зимніе штаны изъ толстаго бѣлаго сукна (у крестьянъ). До холошень треба й кожушок куценький.
Цілючий, цілющий, -а, -е. Цѣлительный, цѣлебный. Добув води живучої і цілючої. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Подробнѣе Cм. зцілющий.
