Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обзив
обзиватися
обзирати
обзлачний
обзначити
обзнобити
обзолотити
обзори
оби
обиватель
обида
обидва
обидві
обидвоє
обиденкою
обиденний
обидень
обидний
обидник
обидниця
обидно
обиймиця
обийстя
обихвіст
обихідка
обихідчастий
обичай
обичайка
обичайний
обібрати
обігнати
обігнути
обіграти
обігріти
обід
обід 2
обідання
обідати
обіддя
обідець 1
обідець 2
обідительно
обідити
обідник
обіднити
обіднитися
обідній
обідніти
обідняшній
обідонько
обідранець
обідранка
обідрати
обіжати
обіждати
обіз
обізватися
обіздріти
обіздрітися
обізнавати
обізрітися
обіймання
обіймати
обійматися
обійми
обіймити
обіймище
обійняти
обійстя
обійти
обік
обікласти
обікрасти
обілляти
обіллятися
обіперти
обіпрати
обіпрясти
обіп'ясти
обірати
обірвати
обірка
обірник
обірок
обіруч
обіручки
обіручний
обісіти
обісмілитися
обісмілюватися
обіспати
обіссати
обіссатися
обісхнути
обіськати
обітерти
обітниця
обітріти
обітря
обітяти
обіхідка
обіхідливий
обіхідність
обіхідчастий
обіходити
обіходитися
обіцянка
обіцяти
обіцятися
обіч
обіщати
обіщатися
об'їдати
об'їдатися
об'їзд
об'їзджати
об'їздити
об'їздити 2
об'їманка
об'їсти
Жо́ліб и жо́лоб, -ба, м. 1) Желобъ, желобокъ. 2) Корыто. Шух. І. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Н. п. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142. 3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходить сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у. 4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261. 5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается мечик. Шух. I. 147. 6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н. Вол. у. Ум. жолобо́к, жолобо́чок. Кринички-жолобки. Левиц. І. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.
Ковмо, -ма, с. Вязка конопли или льна.
Ладнати 2, -на́ю, -єш, гл. 1) Ладить, жить въ мирѣ, въ согласіи. Він з братом ладнає. 2) Договаривать. Пішов майстрів ладнати. 3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Ладнайте вози, пора їхати. 4) Поправлять. Діти розмовляли спокійно проміж себе, часом ладнаючи Галі або одна одній квітки. Г. Барв. 127.5) Исправлять, починять. Ци мені тую полицю ладнати? Гол. III. 163. 6) Улаживать. Поки в Солодьках ладнали діло проти Тимохи, в Кам'янці друге склалось. Св. Л. 290. 7) Соглашать, примирять. Як його ладнати чорне з білим? 8) Прилаживать, уставлять, ставить. Митро коні ладнав до ясел. Св. Л. 76.
Лесть, -ти, ж. = лестощі. Рк. Левиц. Смерть лести не знає. Ном. № 8252. Тобою чоловік великий і у честі, але по всяк час у гріховній лесті на Христа воює. Чуб. ІІІ. 17. ле́стю упадати. Поддабриваться. Сидить Гриць на важниці, тяженько здихає, а до його чорнявая лестю упадає. Чуб. V. 1038.
Налови́ти, -влю́, -виш, гл. Наловить. Наловили... риби. Ном. № 6019.
Підгилити Cм. підгилювати.
Попочванитися, -нюся, -нишся, гл. Поважничать, почваниться. Що то вже він попочванився, то й Боже. Лебед. у.
Призба, -би, ж. Заваленка. Чуб. VII. 380.
Робота, -ти, ж. 1) Работа, трудъ, дѣло, занятіе. Яка плата, така й робота. Ном. Субота не робота — помий, помаж та й спати ляж. Ном. 542. Цілісінький день у роботі. МВ. І. 26. 2) Издѣліе, произведете, работа. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 3) соб. Работники. Одчиняй, пане, ворота, їде твоя робота. Ном. № 10000. Ум. робітка, робітонька, робіточка. Грин. III. 400, 393.
Стінити, -ню, -ниш, гл. = дурника. Прикидываться дурачкомъ. Я йому дурника стіню, а він і вуха розвісив. Павл. у.
Нас спонсорують: