Бусурменити, -ню, -ниш, гл. Басурманить.
Гармидер, -ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Идоляка, -ки, м. Ув. отъ идол.
Каянський, -а, -е. Первоначально: принадлежащій Каину, но теперь употребляется просто какъ бранное слово: мовчи, відьмо, — каянська ти дочка! О томъ, что вѣдьмы — изъ семьи Каина — см. нар. разсказъ въ «
Ля́лечка, -ки, ж. Ум. отъ лялька.
Ослиця, -ці, ж. Ослица. (Плаче) ослиця за ослям.
Подруга, -ги, ж. Подруга. Було то таких три жінки і такі були подруги, що одна од другої нікуди не піде. Ум. по́дружка, подруженька, подружечка.
Страмина, -ни, ж. Передвижная лѣстница = драбина.
Хір, хоря, м. = тхір.