Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обпатрювати
обперти
обпивало
обпивати
обпиватися
обпинати
обпинатися
обпинка
обписати
обписувати
обпитати
обпити
обпірати I
обпірати II
обпіратися I
обпіратися II
обплескати
обплести
обпливати
обплітати
обплітатися
обплутати
обплутувати
обпльовувати
обплямити
обповзати
обповивати
обпоганити
обпоганювати
обпоганюватися
обпоїти
обполіскувати
обполіскуватися
обполоти
обполювати
обпоминати
обпоювати
обпрядати
обпухати
обп'ясти
обрабовувати
обрада
обрадіти
обрадованна
обрадонька
ображати
ображатися
образ
образа
образець
образити
образливий
образливість
образливо
образник
образок
обрамка
обрамовувати
обранити
обранка
обрання
обрати
обратися
обраховувати
обраховуватися
обрезклий
обректи
обренці
обрепатися
обрепіжити
обрепкатися
обрепшитися
обрив
обривання
обривати
обриватися
обривок
обрида
обридальний
обридати
обридливий
обридливість
обридливо
обридлий
обридний
обридник
обридно
обриднути
обрипати
обрипатися
обрис
обриштовувати
обрівняти
обрідити
обрідкуватий
обрідчастий
обріжка
обрізан
обрізанець
обрізати
обрізок
обрій
обрік
обріка
обрікати
обрікатися
обрікуватися
обрітення
оброба
обробити
обробка
обробляти
оброблятися
обродитися
оброслий
обростати
обрость
оброть
оброчник
оброчникувати
Бувалець, -льця, м. Бывалый, опытный человѣкъ. бувати у бувальцях. Много испытать, извѣдать, видать виды. Ном. № 5775. Батькові доставалося на своєму віку бувати у бувальцях. Стор. II. 131.
Гудзя́!  меж. = Гуджа. Гн. І. 25. Kolb. I. 65.
Збур'Янува́тіти, -тію, -єш, гл. О травѣ: засориться сорными травами. Аф. 447.
Невданючий, -а, -е., Ув. отъ невда́ний. Рѣшительно ни къ чему неспособный. Конст. у.
Обпатрювати, -рюю, -єш, сов. в. обпатрати, -раю, -єш, гл. 1) Обмывать, обмыть, заботиться о чистотѣ чьего тѣла. Вона їх обмиває, обпатрює, обшиває, задягає. 2) Ощипывать перья у птицъ, предварительно опаривъ кипяткомъ.
Окромішний, -а, -е. = окрімний. Відложила... в окромішню торбинку. Г. Барв. 156.
Оскорбити Cм. оскорбляти.
Отаман, -на, м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ, среди приказчиковъ — старшій приказчикъ и пр. Рудч. Чп. 251. Браун. 34. Вас. 191. А як настане косовиця.... попереду отаман; заломить бриль на бакір, шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401. Як що буде в одного хазяїна таких отар чотирі-п'ять, то ставиться над личманами отаман. О. 1862. V. Кух. 29. Отаманом артіль кріпка. Ном. № 10748.
Попідрублювати, -люю, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ), сдѣлать при шитьѣ рубцы. Рушники вже попідрублювала. Богодух. у.  
Римарь, -ря, м. Шорникъ. Cм. лимарь.
Нас спонсорують: