Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обпатрювати
обперти
обпивало
обпивати
обпиватися
обпинати
обпинатися
обпинка
обписати
обписувати
обпитати
обпити
обпірати I
обпірати II
обпіратися I
обпіратися II
обплескати
обплести
обпливати
обплітати
обплітатися
обплутати
обплутувати
обпльовувати
обплямити
обповзати
обповивати
обпоганити
обпоганювати
обпоганюватися
обпоїти
обполіскувати
обполіскуватися
обполоти
обполювати
обпоминати
обпоювати
обпрядати
обпухати
обп'ясти
обрабовувати
обрада
обрадіти
обрадованна
обрадонька
ображати
ображатися
образ
образа
образець
образити
образливий
образливість
образливо
образник
образок
обрамка
обрамовувати
обранити
обранка
обрання
обрати
обратися
обраховувати
обраховуватися
обрезклий
обректи
обренці
обрепатися
обрепіжити
обрепкатися
обрепшитися
обрив
обривання
обривати
обриватися
обривок
обрида
обридальний
обридати
обридливий
обридливість
обридливо
обридлий
обридний
обридник
обридно
обриднути
обрипати
обрипатися
обрис
обриштовувати
обрівняти
обрідити
обрідкуватий
обрідчастий
обріжка
обрізан
обрізанець
обрізати
обрізок
обрій
обрік
обріка
обрікати
обрікатися
обрікуватися
обрітення
оброба
обробити
обробка
обробляти
оброблятися
обродитися
оброслий
обростати
обрость
оброть
оброчник
оброчникувати
Виштуркати, -каю, -єш, гл. 1) = виштрикнути. Хотів ся перекрасти та собі очі виштуркав. Ном. № 6568. 2) Вытолкать.
Да́ха IІ, -хи, об. = Давець. Поли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.
Дергі́вка, -ки, ж. = Дергавка. Шух. І. 147.
Жо́вклий, -а, -е. Пожелтѣвшій.
Захлюпотати, -чу, -тышъ, гл. Заплескать. Лыны захлюпоталы у води у горшку пидъ лавкою. Рудч. І. 166.
Невронений, -а, -е. Неуязвимый. Коли Матір Бажа знала, що Спаситель невронений буде, та й то убивалась за ним, а то ж ми! Як же його так спокійно бути? Павлогр. у.
Низина, -ни, ж. = низовина. На той рік треба й низини виорати.
Писарський, -а, -е. Писарскій. Напише до тебе чужою писарською рукою лист. К. ДС. 27.
Прогончарувати, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ извѣстное время.
Удатний, -а, -е. 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. Мир. ХРВ. 59. На все вдатні — до любощів, до пісень. Гліб. 2) Удачный.
Нас спонсорують: