Бильце, -ця, с.
1) Ум. отъ било.
2) Рамы у люльки. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (Cм.)
4) Часть витушки (Cм.)
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины».
7) Одна изъ частей воротъ.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка.
10) Часть крыши оборога (Cм. оборіг 1) — половинка стропилъ.
Гладенний, -а, -е., Ув. отъ гладкий. Ой гладенна баба.
Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются.
Золотіти, -тію, -єш, гл.
1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. Глина така жовта, аж золотіє.
2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів.
Моту́́́зочка, -ки, ж. Ум. отъ мотузка.
Ощадити Cм. ощажати.
Полумацьок, -цька, м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. гектол. Давав полумацьок вівса.
Портний, -а́, -е́ Пеньковый. Друга дерга портна, а та вовняна.
Скороздра, -ри, ж. Скороспѣлка.
Хисток, -тка, м.
1) Искуственный кустъ, за которымъ охотникъ подкрадывается къ дичи.
2) Потайное мѣсто въ оградѣ пчельника, куда пасѣчникъ можетъ укрыться во время опасности.