Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

олійничка
олійня
олійок
олінь
оліпити
олія
оліярня
олтарь
олупити
олці
ольмик
ольха
ольшина
омазкати
омаль
омамити
оман
омана
оманець
оманити
оманний
оманювати
омаста
омах
омаць
омачка
омег
омеґа
омела
омелюх
омелюха
омервитися
омертвіти
омет
омивати
омилити
омилка
омилок
омильний
омиляти
омилятися
оминати
омити
омірати
омітати
омлівати
омолок
оморочити
оморочувати
омоскалити
омоскалювати
омоскалюватися
омохтіти
омочити
омпити
омпно
омрак
омрачатися
омряк
омряк 2
омурати
омшаник
омшити
ом'яснутися
он
онавісніти
онагр
онада
онаджити
онакий
оначити
онде
ондека
оне
онемощіти
ониж
оник
оніміти
оно
оновити
оновлення
оновляти
оногди
оногдивай
онудніти
онук
онука
онуча
онуча 2
онучечка
онушник
онцихрист
онь
опад
опадати
опадка
опазолитися
опак
опакостити
опал
опалати
опалачка
опалий
опалини
опалити
опалка
опалубити
опалюх
опаляти
опалятися
опаморочитися
опам'ятатися
опам'ятуватися
опанування
опанувати
опануватися
опанча
опанчина
опар
опара
Валяка, -ки, об. = валюка. Ти такий грубиян і валяка. Г. Барв. 500.
Вишліхтовувати, -вую, -єш, сов. в. вишліхтувати, -тую, -єш, гл. Шлифовать, отшлифовать.
Дякува́ти 2, -ку́ю, -єш, гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.
Земляни́й, -а́, -е́ 1) Земляной. Хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляна хата. Чуб. V. 81. 2) Земной. Честь Богу, слава на високім небі, а людям спокій на землянім подолі. Чуб. III. 380. 3) Владѣющій значительнымъ количествомъ земли. Земляний чоловік. Борз. у. 4) земляне́ вугі́лля. Каменный уголь. Міусск. окр. 5) земляні гру́ші. Раст. Helianthus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 124. 6) земляне́ ма́сло. Раст. Aetalium Septicum Fries. ЗЮЗО. І. 110. 7) земляна́ олі́я. Нефть, керосинъ. 8) земляни́й рак. Медвѣдка.
Напожи́ткуватися, -куюся, -єшся, гл. Попользоваться; накопить (имущества).
Отіпання, -ня, гл. Очищеніе отъ кострики (конопли). Гол. Од. 38.
Пересмикнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) одн. в. отъ пересмикати. 2) О зайцѣ: перебѣжать. Заєць пересмикнув на той бік через греблю.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Прохарчитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. = прохарчуватися. Аж два тижні там поробив, та тілько що там прохарчився, а додому нічого й не приніс. Кв. Я й страви не їм, а взявши окрайчик хліба, так собі й прохарчусь ходячи. Г. Барв. 192.
Прядка, -ки, ж. 1) Прялка. Г. Барв. 251. Части ея: на ніжках лежитъ стільчик, подъ нимъ підніжок (педаль), отъ него къ верете́ну (валъ колеса) идетъ циганка. колесо со спицями стоитъ между двумя стовпчиками, стоящими на помянутомь стільчикові. Передній стовпчик болѣе короткій, сверху на немъ лежитъ сволочок, одинъ конецъ котораго выступаетъ за передній стовпчик, и на этомъ концѣ стоитъ третій маленькій стовпчик; въ немъ сбоку придѣланъ шкураток съ отверстіемъ; второе, верхнее веретено однимъ концемъ держится въ этомъ отверстіи, а другимъ — въ верхнемъ концѣ задняго стовпчика, имѣющаго вверху гайку, при помощи которой второе веретено можетъ быть опускаемо и приподнимаемо. На верхнемъ веретені находятся: а) вилка съ девятью или десятью крючками, б) скалка, в) колісце́; на колісці і на скалці шнур, охватывающій и колесо. Конст. у. Б. Гринченко. 2) = пряха. Вх. Лем. 458. Скажуть люде: твоя прядка, буду тобі кужіль прясти. Мет. 368. 3) мн. прєдки = попрядки. Вх. Лем. 458. Ум. прядочка. Г. Барв. 540.
Нас спонсорують: