Верходуб, -ба, м. Раст. Laserpitium latifolium.
Воляка, -ки, м. Большой волъ.
Карб, -бу, м.
1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці.
2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна.
3) Бирка, счетная палочка. на карб узяти. Поставить въ счетъ. Ум. карбе́ць, карбик, -карбичок.
Каюта, -ти, ж. Задняя часть днѣпровской лодки — дуба, то-же, что и ко́рма.
Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш, гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить.
Передержати Cм. передержувати.
Посівати, -ва́ю, -єш, гл. Утромъ на новый годъ ходить по домамъ, набравъ зерна въ рукавицу, и посыпать этимъ зерномъ въ жилищахъ съ пожеланіемъ урожая. Сіє, посіває..., стиха промовляє: «Роди, Боже, пшеницю як лаву».
Роківщина, -ни, ж. = рокове. Се засуджена попівська від них роківщина.
Толока, -ки, ж.
1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Толокою сінце впорали. Не сам один: толокою йому помагали.
2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю.
3) мн. толо́ки. Общественные лѣса.
Управителів, -лева, -ве Принадлежащій управляющему.
