Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оплутувати
оповесні
оповивати
оповіданка
оповідання
оповідати
оповідач
оповідка
оповідувати
оповідь
оповістити
оповістка
оповістник
оповісточка
оповість
оповіщати
оповіщатися
опоганити
опоганювати
опоганюватися
оподаль
опоживити
опоживляти
ополи
ополистий
оположитися
ополок
ополоник
ополонити
ополоничок
ополоти
ополудень
ополювати
опона
опонець
опороситися
опороти
опоряджати
опочивати
опочивка
опочинок
опочити
оправа
оправдати
оправдити
оправдовувати
оправдовуватися
оправити
оправляти
оправлятися
оправний
опраний
опранцюватіти
опрацювати
опреділяти
оприкривий
оприкритися
оприни
оприск
оприскливий
оприскливо
опришкуватий
опришок
опріч
опрічний
опроваджати
опростати
опростатися
опроче
опрошкувати
опрощення
опруг
опряга
опрягтися
опрядати
опрятати
оптека
оптекарь
опугатися
опуд
опудало
опудитися
опук
опука
опукий
опуклий
опукуватий
опупок
опускання
опускати
опускатися
опуст
опустіти
опух
опухати
опухлий
опухнути
опухти
опуцьки
опучка
опуша
опушка
оп'янити
оп'яніти
оп'янчитися
оп'яняти
оп'янятися
оп'ятеричитися
оп'ять
ораз
оранда
орандарка
орандарство
орандарський
орандарь
орандарювати
ораниця
оранка
орання
орап
Гидний, -а, -е. = гидкий Вх. Зн. 10. Доле ж моя нещаслива, доле ж моя гидна, я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. І. 238.
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Іменини, -ни́н, ж. мн. Именины. Прийшли іменини Потоцького. Рудч. Ск. II. 203.
Ле́жник, -ка, м. 1) Боровъ дымовой трубы? «Любимымъ мѣстопребываніемъ «вихованця» есть «ле́жник», на чердакѣ». Чуб. І. 208. 2) ле́жники справляти = лежня справляти. О. 1862. III. 20.
Мухо́рка, -ки, ж. и мухоро́к, -рка́, м. Въ колоскѣ хлѣбнаго растенія гнѣздо, въ которомъ сидить зерно, также плюска у орѣха, чашечка подъ ягодой земляники, клубники и пр. Як хороше жито, то так і визирає зерно з мухорків. Волч. у.
Надра́ти, -деру́, -ре́ш, гл. = надерти.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Чуб. V. 434. Ріки... потечуть. Єв. І. VII. 38.
Придуха, -хи, ж. Недостатокъ свѣжаго воздуха. Риба від придухи йде на лотоки.
Приточувати, -чую, -єш, сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. І. 81.
Стрельнути, -ну, -неш, гл. Выстрѣлить. Він як стрельне. Рудч. Ск. II. 2. Хочеться (з рушниці) стрельнути. Котл. МЧ. 455.
Нас спонсорують: