Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оплутувати
оповесні
оповивати
оповіданка
оповідання
оповідати
оповідач
оповідка
оповідувати
оповідь
оповістити
оповістка
оповістник
оповісточка
оповість
оповіщати
оповіщатися
опоганити
опоганювати
опоганюватися
оподаль
опоживити
опоживляти
ополи
ополистий
оположитися
ополок
ополоник
ополонити
ополоничок
ополоти
ополудень
ополювати
опона
опонець
опороситися
опороти
опоряджати
опочивати
опочивка
опочинок
опочити
оправа
оправдати
оправдити
оправдовувати
оправдовуватися
оправити
оправляти
оправлятися
оправний
опраний
опранцюватіти
опрацювати
опреділяти
оприкривий
оприкритися
оприни
оприск
оприскливий
оприскливо
опришкуватий
опришок
опріч
опрічний
опроваджати
опростати
опростатися
опроче
опрошкувати
опрощення
опруг
опряга
опрягтися
опрядати
опрятати
оптека
оптекарь
опугатися
опуд
опудало
опудитися
опук
опука
опукий
опуклий
опукуватий
опупок
опускання
опускати
опускатися
опуст
опустіти
опух
опухати
опухлий
опухнути
опухти
опуцьки
опучка
опуша
опушка
оп'янити
оп'яніти
оп'янчитися
оп'яняти
оп'янятися
оп'ятеричитися
оп'ять
ораз
оранда
орандарка
орандарство
орандарський
орандарь
орандарювати
ораниця
оранка
орання
орап
Брай, брая, м. Инструментъ, которымъ бьютъ бриндзу при ея приготовленіи: толстый буковый колъ, съ одного конца цилиндрическій, а съ другого четырехгранный, съ зарубками на граняхъ. Шух. I. 214.
Вітериця, -ці, ж. Вихрь. Вх. Уг. 231.
Довольни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Удовольствовать пищей и питьемъ. Спасибі, довольнив нас кум. Черк. у.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. ЗОЮР. II. 31. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» Шевч. 57. А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Рудч. Ск. І. 64. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. Шевч. 611. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Мнж. 55. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Н. п. Г. Барв. 288. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько. Мет. 11.
Мужи́цький, -а, -е. 1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26. 2) Мужескій, мужній. Очищаєш ти, водо явленая, нарожденого од позору: надуманого, нагаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Чуб. І. 132.
Писаренко, -ка, м. Сынъ писаря. Галасають і читають дяк і дяченята, писарь сельський, писаренко й деякі хлоп'ята. Мкр. Н. 25.
Плавачка, -ки, ж. Промыслъ сплавленія дерева. Вх. Зн. 49.
Поросплющувати, -щуємо, -єте, гл.очі. Раскрыть глаза (о многихъ).
Поспособійка, -ки, ж. Карнизъ изъ досокъ подъ стріхою. Н. Вол. у.
Хапкість, -кости, ж. Поспѣшность. Не замкнув коморі, а все то хапкість робе. Н. Вол. у.
Нас спонсорують: