Дити́нин, -на, -не. Принадлежащій ребенку.
Заті́нок, -нку, м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Криж, -жа, м. 1) Крестъ. Ой виступала Матір Вожая, на крижеві стала. Крижем. Крестообразно. Церква збудована крижем. То простягнеться крижем, то кулаком в груди себе стосує. крижем падати, крижем упадати. Падать какъ пластъ. Його мати старенькая крижем упадає. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем. 2) Чаще мн. крижі. Крестецъ, поясница. Взяв дід бабу за крижі та попе по хижі. Летів ворон... сів у сірого коня на крижі, з крижа на спину, з спини на гриву. 3) Мѣра въ косую сажень. Ум. крижин. Виходить мі там золотий крижин, а під тим крыжом сам милий Господь.
Надті́сувати, -сую, -єш, сов. в. надтеса́ти, -тешу́, -шеш, гл. Надтесывать, надтесать.
Непам'Ять, -ти, ж. Забвеніе. піти в непам'ять. Быть забытымъ. Ми, селяне та хуторяне, нічого не записували, — тим воно й пішло все те в непам'ять. пустити у непам'ять. Предать забвенію. Все те пускають наші земляки в непам'ять.
Просвіщати, -ща́ю, -єш, гл. = просвічати.
Пуплянок, -нка, м. = пуп'янок. Ум. пупляночок.
Трибуна, -ни, ж. Трибуна. Судова трибуна.
Українщина, -ни, ж. Украинскій языкъ и литература. Знаменитий декрет про українщину стався 18 мая 1876 року.