Бутіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Худоба бутить, бо нероблена.
2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно.
Гайняний, -а, -е. Грязный, скверный. Громада, громада! гайняна їх рада!
Зімне́нький, зімне́сенький, -а, -е., Ум. отъ зімний.
На́руч нар. На-руку, съ руки, кстати. А йому се й наруч.
Опиряка, -ки, м. = упиряка. Дивиться він, аж там єсть опиряки і возять відьом туди, на ту гору.
Переколюватися, -лююся, -єшся, сов. в. переколо́тися, -люся, -лешся, гл. Перекалываться, переколоться, раскалываться, расколоться.
Пообмощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и обмостити, но во множествѣ.
Поскреготати, -чу́, -чеш, гл. Поскрежетать.
Розцуратися, -ра́юся, -єшся, гл. Разойтись, прекратить знакомство. Він розцурався з своєю жінкою та й не живуть укупі.
Спусковатий, -а, -е. О палкѣ, бревнѣ: суживающійся къ концу.