Висилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -шлю, -леш, гл. Высылать, выслать. Всіх ляхів-панів на чотирі місяці на Україну вислав.
Зморгнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перемигнуться. Поставим вона йому вечерю, зморгнулись одно на одно: є мов.
Ладанити, -ню, -ни́ш, гл. Курить ладокомъ. — А шо, купила тютюну? — Та ні, — каже (жінка), — купила свічечку та ладанцю, та оце і наладанила трошки. — Ладанила, ладанила! Ладанила б тебе лиха година! Завтра годовий празник, а тютюну ні в зуб!
Міща́нка, -ки, ж. Мѣщанка. Ум. міщаночка. Ой ти знав, ни що брав міщаночку з міста.
Можли́вий, -а, -е. Возможный. Неможливе у людей, можливе у Бога.
Пооскоромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Оскоромиться (о многихъ).
Солопіти, -пію, -єш, гл. Смотрѣть безсмысленно.
Хабарь, -ря, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Кн. Ум. хабарик.
Хльоп! меж., выражающее ударъ. А він бабу хльоп в писок. Cм. хляп.
Шкварок, -рка, м. = шкварка. Так ю іспік, ізбив, що вже таке, ге шкварок.