Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

однослов
однословний
однословно
одностайне
одностайний
одностайність
одностайно
односталь
одностеблий
одностеблиця
односум
односумний
односумство
одноцальний
одночасний
одночасник
одночасно
однояй
одо..
одолівати
одомаш
одоробало
одоробло
одп..
одр..
одробина
одружити
одружувати
одружуватися
одряпати
одряпувати
одс..
одсіч
одт..
оду..
одубеніти
одубитися
одубіти
одуван
одуд
одудиця
одудкуватий
одужання
одужати
одужувати
одукований
одуматися
одур
одурити
одуріти
одутий
одх..
одц..
одч..
одш..
одщ..
одягало
одягання
одягати
одягатися
одягненький
одягний
одягнути
одягнутися
одягти
ож
оже
ожеледа
ожеледець
ожеледиця
ожелест
ожелизь
оженений
оженити
оженитися
оженіння
оженічко
оженяний
ожеребитися
ожеред
оживити
оживити 2
оживитися
оживляти
оживлятися
ожина
ожинний
ожиновий
ожинонька
ожирати
ожити
ожльоди
ожог
озадок
озварь
озвати
озвіз
озвіритися
озде
оздоба
оздобити
оздобний
оздобність
оздоровити
оздоровіти
оздоровління
оздоровляти
оздоровлятися
озерет
озеречко
озерниця
озеро
озерявина
озивати
озиватися
озизти
озимий
озимина
озимки
озимній
Гандевери, -рів, м. мн. Шаровары изъ саєти. (Запорожці) наїздять у Богуслав на ярмарок та в саєтових штанях, чи то в гандеверах, кидаються було у цебер з дігтем. О. 1861. XI. 31.
Зімовча́к, -ка, м. Козакъ, живущій въ зімовнику. Козак зімовчак. K. Бай. 5. КЦН. 276.
Ло́ви, -вів, м. мн. Ловля; охота, звѣриная ловля. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. Ой пішло два паничі на лови, на лови, надибало дві панянці в зеленій діброві.
Поскубти, -бу́, -бе́ш, гл. Подергать за волосы, за ухо.
Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Увірувати, -рую, -єш, гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти. Шевч. 626.
Укошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. укоситися, -шуся, -сишся, гл. Захватывать, захватить при косьбѣ часть чужаго сѣнокоса. Вони укосюються в її луку. Харьк. у.
Ушикування, -ня, с. Приведеніе въ порядокъ въ строй.
Хованка, -ки, ж. 1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде. Н. Вол. у.
Щадок, -дку, м. Потомокъ. Желех.
Нас спонсорують: