Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

однослов
однословний
однословно
одностайне
одностайний
одностайність
одностайно
односталь
одностеблий
одностеблиця
односум
односумний
односумство
одноцальний
одночасний
одночасник
одночасно
однояй
одо..
одолівати
одомаш
одоробало
одоробло
одп..
одр..
одробина
одружити
одружувати
одружуватися
одряпати
одряпувати
одс..
одсіч
одт..
оду..
одубеніти
одубитися
одубіти
одуван
одуд
одудиця
одудкуватий
одужання
одужати
одужувати
одукований
одуматися
одур
одурити
одуріти
одутий
одх..
одц..
одч..
одш..
одщ..
одягало
одягання
одягати
одягатися
одягненький
одягний
одягнути
одягнутися
одягти
ож
оже
ожеледа
ожеледець
ожеледиця
ожелест
ожелизь
оженений
оженити
оженитися
оженіння
оженічко
оженяний
ожеребитися
ожеред
оживити
оживити 2
оживитися
оживляти
оживлятися
ожина
ожинний
ожиновий
ожинонька
ожирати
ожити
ожльоди
ожог
озадок
озварь
озвати
озвіз
озвіритися
озде
оздоба
оздобити
оздобний
оздобність
оздоровити
оздоровіти
оздоровління
оздоровляти
оздоровлятися
озерет
озеречко
озерниця
озеро
озерявина
озивати
озиватися
озизти
озимий
озимина
озимки
озимній
Баранта, -ти, ж. Стадо овецъ. Черном.
Бліх, -ха, м. 1) Бѣленіе (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Бѣлильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. ѴІІІ. 723.
Буркун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Н. п. Cм. буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. І. 166. б) — жовтий. M. officinalis. Мил. М. 87. в) — білий. М. alba. Мил. М. 38. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Чуб. V. 1029. Ум. буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок. Грин. ІІІ. 348, 688.
Великотерплячий, -а, -е. Многотерпѣливый. Бог великотерплячий. Васильк. у.
Дільба́, -би́, ж. Дѣлежъ.
Затьми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затемнить, затмить. Як летіла сарана, то світ затьмила, — така її була сила. Камен. у.очі. Завязать глаза. Очі мої козацькі молоденькі червоною китайкою затьміте. О. 1862. VIII. 22.
Зачина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зача́ти, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.
Мішани́на, -ни, ж. 1) Смѣсь. 2) Сумятица, замѣшательство. Кинулись шукати його по табору, да не так то його й знайти у такій мішанині. К. ЧР. 308.
Ніхто, нікого, мѣст. Никто. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
Об'їздити 2, -джу́, -ди́ш, гл. = об'їзджати.
Нас спонсорують: