Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

острева
остривний
остригати
острий
остриця
острів
остріг
остріжка
остріха
острішковий
острішник
острішниця
острішок
островище
остров'їниця
островки
острововна
остров'яниця
островяниця
острог
острога
острогін
острожина
острожити
острокіл
острокольний
оструб
остружини
острушки
острямок
остуда
остуджувати
остудник
оступ
оступати
оступатися
оступачити
остюк
остюкуватий
остяк
осувати
осуга
осугуватий
осуд
осуда
осуджати
осуджатися
осуджувати
осудити
осудливий
осудовище
осудок
осужати
осужка
осунути
осуруга
осуружитися
осуружний
осух
осушечок
осушити
осушок
осушувати
осушуватися
ось
осьмак
осьмака
осьмерик
осьмина
осьмірка
осьмуха
осьон
осюди
осюдою
осягати
осягнення
осяйний
осятер
осяти
осятрина
осяяти
отаборити
отаборитися
отабуритися
отава
отавиця
отагас
отак
отакелезний
отакечки
отакий
отакувати
отам
отаман
отаманенко
отаманити
отаманиха
отаманівна
отамання
отаманство
отаманський
отаманувати
отара
отарапатіти
отарка
отати
отвердіти
отелитися
отемніти
отепер
отеребини
отерпати
отерпнути
отерти
отертися
отерхати
отеса
отетеніти
отетеріти
отець
Ворожити, -жу, -жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Гиги меж. Подражаніе звуку смѣха, плача, ржанія лошади. Тепер продам, а сама зімою гиги буду їсти. Ном. № 10551.
Жалі́тися, -лі́юся, -єшся, гл. Жаловаться. Жаліються молодиці, що ти шкоду робиш. Мет. 240. Школи й не жалілась, щоб що в неї боліло. Стор. II. 37.
Кружляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. І. 79. 2) Нить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. І. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393.
Незавважливо нар. = незавважно. Пісенька якось незавважливо ввірветься..., а Галя засипа в меншого брата на руках. МВ. ІІІ. 68.
Парубіка, -ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Г. Барв. 189. Охрім догадливий був парубіка. Гліб. Ум. парубічка. О. 1861. VIII. 19.
Перелюб, -бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб. Єв. Мт. XIX. 9.
Сиротень, -тня, м. Раст. Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. І. 120.
Хибити, -блю, -биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. К. (О. 1861. І. 310). 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. Н. Вол. у. То вже вас не хибить — мусите робити. Н. Вол. у.
Шарляк, -ка, м. Столярная замазка для замазыванія щелей въ деревѣ. Гайс. у.
Нас спонсорують: