Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

окопуватися
окоренитися
окоренок
окорм
окостуватий
окостяк
окотитися
окошитися
окравка
окрадати
окраєць
окрайка
окрайчик
окраса
окрасити
ократитися
окрашати
окрашатися
окремезніти
окреслити
окресляти
окривання
окривати
окриватися
окривджати
окривіти
окрик
окрикати
окрилатіти
окрити
окрівавити
окрім
окрімний
окрімність
окрімно
окріп
окріп'я
окріяти
окром
окроме
окромішний
окромішно
окромний
окропити
окропляти
округ
округа
округи
округлий
округлити
округлість
округло
округлянка
округляти
окружати
окружки
окружляти
окружність
окрутасом
окрутити
окрутнути
окручувати
окручуватися
окрушка
оксамит
оксамитка
оксамитний
оксамитовий
окселентувати
окублитися
окублюватися
окувати
окукобити
окукобитися
окульбачити
окуляри
окулясом
окунь
окуп
окупати
окупатися
окупити
окупний
окур
окурити
окутати
окути
окутий
окучити
окучка
оладка
оладок
олгати
оле!
оледащіти
оледиця
олейкарь
олейник
оленець
оленина
олениця
оленка
оленок
олень
оленя
олжа
олживий
олива
оливець
оливка
оливний
оливо
олив'яний
олив'янка
олій
олійний
олійник
олійниківна
олійниця
олійниченко
Безвершки, -ків, м. мн. Раст. Veronica Chamaedrys L. ЗЮЗО. І. 141.
Виверти, -рну, -неш, гл. Выбросить. Цици такі, же аж си виверла на плечі. МУЕ. ІІІ. 34.
Відтак нар. Потомъ, затѣмъ. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Гол. ІІІ. 464. Треба Богу ся помолити, відтак на войну йти. Гол. І. 11.
Гайвір, -ру, м. = гав'яр. Св. Л. 271.
Гарячкувати, -чкую, -єш, гл. Пороть горячку. Я гарячкую, гарячкую — де воно ділося сокира та долото, аж воно украв хтось. Волч. у.
Задо́вба́ти Cм. задовбувати.
Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
Навину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Навернуться, подвернуться, случайно встрѣтиться.
Попращати, -ща́ю, -єш, гл.кого. Проститься съ кѣмъ. Cм. попрощати. Навіки 'смо попращали свої любі гори. ЕЗ. V. 242.
Тяти, тну, тнеш, гл. 1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. АД. І. 24. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти. Рудч. Чп. 132. 2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні? Шейк. 3) Кусать, жалить. Тяли комарі. 4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть. Ном.
Нас спонсорують: