Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

окопуватися
окоренитися
окоренок
окорм
окостуватий
окостяк
окотитися
окошитися
окравка
окрадати
окраєць
окрайка
окрайчик
окраса
окрасити
ократитися
окрашати
окрашатися
окремезніти
окреслити
окресляти
окривання
окривати
окриватися
окривджати
окривіти
окрик
окрикати
окрилатіти
окрити
окрівавити
окрім
окрімний
окрімність
окрімно
окріп
окріп'я
окріяти
окром
окроме
окромішний
окромішно
окромний
окропити
окропляти
округ
округа
округи
округлий
округлити
округлість
округло
округлянка
округляти
окружати
окружки
окружляти
окружність
окрутасом
окрутити
окрутнути
окручувати
окручуватися
окрушка
оксамит
оксамитка
оксамитний
оксамитовий
окселентувати
окублитися
окублюватися
окувати
окукобити
окукобитися
окульбачити
окуляри
окулясом
окунь
окуп
окупати
окупатися
окупити
окупний
окур
окурити
окутати
окути
окутий
окучити
окучка
оладка
оладок
олгати
оле!
оледащіти
оледиця
олейкарь
олейник
оленець
оленина
олениця
оленка
оленок
олень
оленя
олжа
олживий
олива
оливець
оливка
оливний
оливо
олив'яний
олив'янка
олій
олійний
олійник
олійниківна
олійниця
олійниченко
Дві́йло, -ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76. 2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.
Зложитися, -жу́ся, -жишся, гл. = скластися. Зложімося, пане брате, на сто злотих битих. Гол. І. 189.
Ограда, -ди, ж. = огорожа. Єсть золотий сад і золотою оградою огорожений. Рудч. Ск. II. 94.
Одомаш, -ша, м. = могорич. (Угорск.). Вх. Зн. 43.
Омаста, -ти, ж. Жирная приправа къ кушанью. Сіль — омаста, масло — окраса. Ном. № 12378.
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Шевч. Ум. оченя́тко.
Перемахати, -ха́ю, -єш, гл. Переплыть сильными широкими движеніями. Перемахати сажнями Дніпро. К. ДС. 4.
Потопленик, потопляник, -ка, м. = потопельник. ЕЗ. V. 209. Камен. у.
Пронурити, -рю, -риш, гл. Погрузиться въ воду. Гн. І. 31.
Прославляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прославити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Чуб. III. 351. Тоді і я прославлю твою силу, що ти собі запомогти умієш. К. Іов. 91.