Бункош, -ша, м. = келеф.
Зазлости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів.
Поєдині нар. Наединѣ. Шо ж він заходивсь корити нас при всіх: лучче б він казав нам поєдині, ніж страмити так.
Порекло, -ла, с. Прозвище, прозваніе.
Промінь, -ню, м.
1) Лучъ. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як проміні спускало воно під спід землі. Вечірній промінь соняшний наче золотом червоним його обсипає.
2) Рукавъ рѣки.
Ракляцький, -а, -е. Босяцкій.
Скаучати, -чу́, -чи́ш, гл. = скавучати.
Скирготіти, -гочу, -тиш, гл. = скреготати. Зубами скирготить.
Тяти, тну, тнеш, гл.
1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти.
2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні?
3) Кусать, жалить. Тяли комарі.
4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.