Бзік, -ка, м. = бузина.
Загуме́нок, -нку, м. = загумення.
Защо́кати, -каю, -єш, гл. Начать говорить що.
Зві́шувати, -шую, -єш, сов. в. зві́сити, -шу, -сиш, гл. Свѣшивать, свѣсить.
Криця, -ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав.
Мели́кати, -каю, -єш, гл. Издавать звукъ. Яка там тварь меликає?
Моро́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Одурять, лишать сознанія. Марево, паноче, увесь світ мороче. 2) Забивать голову, надоѣдать приставаніями. Не мороч мені голови, бо вже й так обертом ходе.
Мо́сір, -ру, ж. Солонка, сдѣланная изъ цѣльнаго куска дерева.
Приповідати, -даю, -єш, сов. в. приповісти, -вім, -віси, гл.
1) Приговаривать, присказывать, присказать. Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати.
2) Разсказывать, разсказать. Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був.
3) Говорить, сказать пословицами. Старі люде приповідають: на їднім місці і камінь обростає.
Стогін, гону, м. Стонъ.