Буць, -ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця.
Вабець, -бця, м. Приманщикъ. Голуб вабець усіх чужих голубів переманює.
Воркотня, -ні, ж. = воркітня. Воркотня, та не що-дня.
Лу́чик, -ка, м. Родъ вѣшалки для шапокъ. Вирубається щиток з дубка і сучки на йому обрубуються і загинаються покіль сирі, та так і засохнуть. А тоді сей лучик прибивають до полутрямка і шапки на йому вішають. Шапок чотирі, а то й п'ять.
Мокля́к, -ка, м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огірок. 2) Болотистое мѣсто. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Лісковий оріх, що нема в нім зерна; коли на Івана дожджь іде, то вимокне.
Неосудний, -а, -е. Не подлежащій осужденію. Голод, що рідний батько — злодія неосудним робить.
Обриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обірватися, -рвуся, -вешся, гл. Розмова все обривалася.
Підлизуха, -хи, ж. Подлаживающаяся, заискивающая расположенія. Панська підлизуха.
Подзеленчати, -чу́, -чи́ш, гл. = подзеленькати.
Фортуна, -ни, ж. 1) = хвортуна. 2) Непогодь; мятель.