Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

освятити
освячати
освячатися
освячувати
освячуватися
осе
оседок
осей
осел
оселедець
оселити
оселість
оселка
осельник
осельня
оселя
оселяний
оселяти
оселятися
осениця
осеніти
осенник
осердак
осердок
осердя
осередок
осередь
осет
осетар
осетер
осетник
осетрина
осика
осиковий
осина
осинити
осип
осипати
осипатися
осипка
осиротити
осиротитися
осиротілий
осиротіти
оситній
оситняг
осить 1
осить 2
осичаний
осичина
осичка
осище
осияти
осібне
осібний
осігди
осідати
осідатися
осідлати
осідлий
осікати
осікнути
осілий
осілість
осіло
осінній
осінщина
осінь
осітняг
осіянка
осіянський
осіяти
оскалити
оскалок
оскальнутися
оскаляти
оскалятися
оскард
оскаржити
оскаржувати
осквернити
оскверняти
осквернятися
оскипище
оскирдок
оскиритися
оскирятися
оскілок
осковзнутися
оскома
оскомелок
оскомистий
оскомити
оскомитися
оскорб
оскорбити
оскорбляти
оскорбнота
оскоромити
оскоромлювати
оскоромлюватися
оскорувати
оскребки
оскромаджувати
оскряк
оскубати
оскубатися
оскубувати
оскубуватися
осла
ослаба
ослабати
ославити
ославитися
ославлювати
ославляти
ослиця
осліджувати
ослін
осліп I
Вискромаджувати, -джую, -єш, сов. в. вискромадити, -джу, -диш, гл. Выскребать, выскресть. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
До́ба́вка, -ки, ж. Прибавка. Без добавки і борщ не смашний. Ном. № 10589.
Окономичний, -а, -е. Экономическій, относящійся къ землевладѣльческому хозяйству.
Опецьок, -цька, м. = оклецьок 2.
Паламаренко, -ка, м. Сынъ пономаря.
Перемахнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Быстро перейти, перебѣжать, переправиться. Духом перемахнув через річку. 2) Быстро сдѣлать что-либо.
Побіднішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться бѣднѣе.
Погибельний, -а, -е. Гибельный. І в погибельні тенета вороги її вловили. К. Псал. 35.
Поночі нар. 1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Ном. № 176. Поночі ходиш, що вже ся темніє. Чуб. V. 69. 2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. Кобел. у. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211.
Хавчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі. Гліб.
Нас спонсорують: