Вольовач, -ча, м. Зобатый человѣкъ.
Довоюва́тися, -вою́юся, -єшся, гл. Довоеваться. Вони воювали, та й довоювались, що ляхам та недоляшкам в неволю достались.
Зажива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зажи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл. 1) Заживаться, зажиться, долго прожить гдѣ. Зажилась Улита у родичів. 2) Богатѣть, разбогатѣть. З чого ти, брате, так заживсь? Був бідний, а тепер нема багатчого від тебе.
Зателе́пати, -паю, -єш, гл. = заталапапати.
Змогтися, -жуся, -жешся, гл. 1) Собраться съ силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не бут. Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ух, і ззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — катав чоловік, маку дам. 2) Устать, утомиться.
Лох, -ху, м. Раст. Elaegnus hortensis.
Насуплювати, -плюю, -єш, сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. Насупило, — аж світу Божого не видно.
Продівувати, -вую, -єш, гл. Прожить въ дѣвицахъ. Чи вік же їй продівувать, зносити брівоньки ні за що.
Скепати, -па́ю, -єш, гл. = скіпати.
Шкопирта II, нар. — кидати = шкопиртати.