Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

освятити
освячати
освячатися
освячувати
освячуватися
осе
оседок
осей
осел
оселедець
оселити
оселість
оселка
осельник
осельня
оселя
оселяний
оселяти
оселятися
осениця
осеніти
осенник
осердак
осердок
осердя
осередок
осередь
осет
осетар
осетер
осетник
осетрина
осика
осиковий
осина
осинити
осип
осипати
осипатися
осипка
осиротити
осиротитися
осиротілий
осиротіти
оситній
оситняг
осить 1
осить 2
осичаний
осичина
осичка
осище
осияти
осібне
осібний
осігди
осідати
осідатися
осідлати
осідлий
осікати
осікнути
осілий
осілість
осіло
осінній
осінщина
осінь
осітняг
осіянка
осіянський
осіяти
оскалити
оскалок
оскальнутися
оскаляти
оскалятися
оскард
оскаржити
оскаржувати
осквернити
оскверняти
осквернятися
оскипище
оскирдок
оскиритися
оскирятися
оскілок
осковзнутися
оскома
оскомелок
оскомистий
оскомити
оскомитися
оскорб
оскорбити
оскорбляти
оскорбнота
оскоромити
оскоромлювати
оскоромлюватися
оскорувати
оскребки
оскромаджувати
оскряк
оскубати
оскубатися
оскубувати
оскубуватися
осла
ослаба
ослабати
ославити
ославитися
ославлювати
ославляти
ослиця
осліджувати
ослін
осліп I
Зако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Закатываться, закатиться. Закотилось сонечко за зеленіш сад. Мет. 316. Очі йому аж під ліб закотились. Кв. II. 205. Упустила копійку, а вона закотилася аж під піч.
Зи́рно нар. Зорко. Крізь туман письменства клятий зирно прозирнула. К. ХП. 49.
Наклю́нутися Cм. накльовуватися.
Поприсипати, -па́ю, -єш, гл. Присыпать (во множествѣ).
Проклинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. проклястися, -нуся, -не́шся, гл. 1) Проклинаться, быть проклятымъ. Шевч. 212. 2) Ругаться. Аби ми нечистого духа не згадували, нечистим духом ся не проклинали. ЕЗ. V. 100.  
Судитися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 199. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Рудч. Чп. 180. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася. Мет. 80.
Теребити, -блю́, -биш, гл. 1) Чистить, очищать отъ шелухи, шелушить. Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Теребити хвасолю, горох, кукурузу. Шейк. 2) Очищать поле отъ кустарниковъ, деревьевъ. Шейк. 3) Всаживать. Котре кволе, то голови у діжку не теребить. 4) Ѣсть усердно. 5) Твердить, говорить постоянно. Що кому треба, той про те теребить. Ном. № 9753.
Укліпитися, -плюся, -пишся, гл. Вцѣпиться. Черьвак як годвабна нитка вкліпится статку до язика або ноги і трудно го струти. Вх. Лем. 399.
Упоминатися, -наюся, -єшся, сов. в. упімнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Напоминать, напомнить. 2)чого́ від кого. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого. Желех.
Хтем, -му, м. Въ выраженіяхъ: у хтему, до хтему. Совершенно, до-чиста. Вони як прибігли, то вже у хтем хату рознесли. Пирят. у.
Нас спонсорують: