Бідняство, -ва, с. = бідність = біднівство. Дома він кинув таке бідняство, а застав — уже ї всьо.
Діва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ді́тися, -нуся, -нешся, гл. Дѣваться, дѣться. Де той хміль дівався! Дитя моє, де дінусь з тобою? А маненький брат зостався, та не знаю, де дівався. Великий світ, та нема де дітися. Не де діне́ться! Не пропадетъ! цѣло будетъ.
Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Тогді любва бере, як достаток є. Він при достатку. Достаток добрий у його. Як би у мене достатки, то я б учився. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? У достатку живе. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Ум. достаточен.
Збиткува́тися, -куюся, -єшся (над ким), гл. = збиткувати (кого). Не збиткуйся, чужа мати, не збиткуйся надо мною. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Теперка, дякувати Богу, вже не збиткуються над нами, як за кріпацтва була.
Колонія, -нії, ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелось там.
Порозмлівати, -ваємо, -єте, гл. Сильно развариться. Порозмлівали кістки в казані.
Посередній, -я, -є. Срединный.
Пророка, -ки, м. = прорік = пророк. Як був собі чоловік пророка.
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться.
Хворостити, -щу, -стиш, гл. Бить хворостиной, розгой.
