Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зависати

Зависа́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, -сну, -неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. ХС. ІІІ. 57. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. Г. Барв. 223. 2) Оставаться, остаться неуплаченнымъ, накопляться, накопиться (о платежахъ, недоимкѣ, долгахъ). Я й платив, щоб подать не зависала. 3)на кому́. Лежать на комъ, лечь на кого. На твоїй голові все зависло, бо ти староста. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 17.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВИСАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВИСАТИ"
Ворон, -на, м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронь хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. воронок. Аф. 322. Ув. вороняка. Аф. 322.
Голостьоб, -бу, м. Возвышенное мѣсто безъ растительности.
Жа́лосний, жалосно = жалісний, жалісно.
Задьо́р, -ру, м. Причина къ ссорѣ, дракѣ. Задьор між їми є. Н. Вол. у.
Мочилинівка, -ки, ж. = мочи́ло. Покладу я колопеньку та в мочилинівку. Гол. III. 378.
Нехупавний, -а, -е. Неграціозный, некрасивый. Ном. № 6649.
Передавати, -даю́, -єш, сов. в. передати, -дам, -даси, гл. 1) Передавать, передать. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151.ким. Черезъ кого. Треба передати Йваном. Лохв. у. 2) Передавать, передать, дать лишнее.
Помимрити, -рю, -риш, гл. Побормотать нѣкоторое время. Помимрив, помимрив шось. Мнж. 104.
Скотиняка, -ки, ж. = скотинюка. Харьк.
Суверделити, -лю, -лиш, гл. Поднимать вверхъ (ногу). Почала заґеровувати ногу за голову; аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВИСАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.