Досвідча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. досві́дчитися, -чуся, -чишся, гл. Ссылаться на чье либо свидетельство до какого либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. 2) Убѣждаться, убѣдиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились.
Керунок, -нку, м. Направленіе.
Лу́сочка, -ки, ж. Ум. отъ луска.
Наба́ки́рь нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Взяв набакирь писарь шапку.
Перелетіти Cм. перелітати.
Підчинка, -ки, ж. Оборка на подолѣ юбки.
Повихоплюватися, -лююся, -єшся, гл. Вырваться; выбѣжать, выскочить. Дівчата повихоплювались без свиток у самих баєвих червоних юпках.
Прясти, -ду́, -деш, гл.
1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого.
2) — очима. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю.
Талалайка, -ки, ж.
1) Болтунья. Баба-талалайка.
2) Особый родъ пѣсни.