Бевкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати.
2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.
Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Гроби́. Кладбище. 2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Игра эта называется еще ро́би. (Cм. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Гробо́чок. Cм. Гробки́.
Довжни́к, -ка́, м. 1) Должникъ. Довжник весело бере, а смутно віддає. 2) Раст. Euphrasia officinalis.
Земизеленя, -ні, ж. Раст. Chelidonium majus.
Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Прабабський, -а, -е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки.
Скипіти, -плю́, -пиш, гл.
1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці.
2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась.
Слиня, -ні, ж. = слина. Як до мене заговориш, тече з губи слиня.
Червотока, -ки, ж.
1) Насѣк. Anobium.
2) Изъѣденный червями. Сироїжки такі тобі червотоки.
Чоловіцький, -а, -е. 1) Человѣческій.
2) Принадлежащій мужчинѣ; состоящій изъ мужчинъ. Чи буде ж таке сиріцьке, як чоловіцьке. Чоловіцька громада.
