Винниця, -ці, ж.
1) Винокурня. Міждо винниці і між броварниці пробіга.
2) Виноградникъ.
3) мн. ви́нниці, -ць. = порічки. Ум. ви́нничка.
Донести́ Cм. доносити.
Зга́дувати, -дую, -єш, сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Згадала баба дівера, що добрий був. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі.
Куля, -лі, ж. 1) Шаръ. Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. 2) Пуля. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Щоб тебе перша куля не минула. кулі лити. Врать. Кулі ллє. 3) Ядро. 4) = милиця. Він на кулі ходе. Ум. кулька.
Лісо́к, -ска, лісонько, -ка, лісо́чок, -чка, м. Ум. отъ ліс.
Мня́вкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Невнятно и плохо говорить. Так що ж бо наш Уласович? Ні пари з уст. Далі принявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, кінчає про голуби...
Наї́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. наї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наёживаться, наежиться.
Напі́рник, -ка, м. 1) Исподняя наволока пуховика, подушки. 2) Пеналъ.
Понаряджувати, -джую, -єш, гл. = понаряджати.
Призначати, -ча́ю, -єш, сов. в. призначити, -чу, -чиш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. 2) Назначать, назначить. П'ять овечат, що їй призначали. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив.