Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куновий
куночка
кунпанія
кунтуш
кунштація
кунштик
кунштовий
куня
куняти
куп I
куп II
купа
купава
купавка
купайла
купайло
купайловий
купайлочка
купайлочко
купала
купалий
купалка
купало
купаловий
купалочка
купалочко
купальний
купальник
купальниця
купальночка
купальня
купанина
купанка
купання
купатень
купати
купатися
купека
купер
купервас
купецтво
купець
купець 2
купецький
куп'єваха
купило
купина
купинястий
купинясто
купити
купитися
купі!
купівля
купіль
купільник
купільниця
купінка
купка
купки
купленина
купля
купляти
купний
купований
купоньки
купочка
купочки
купочок
купра
купражити
купратий
куприк
куптитися
купування
купувати
купусі
купцем
купці
купцівна
купцювати
купча
купчак
купчастий
купчик
купчик 2
купчина
купчити
купчитися
купчиха
купчиця
куп'я
кур I
кур! II
кура 1
кура 2
курай
курайниця
куратор
курах
курашка
курбало
курбели вбивати
курбелити
курбельоха
курбелювати
курбет
курва
курваль
курвалькуватий
курвити
курвій 2
курган
кургикати
кургон
курделиця
курдель
курдимон
курдупель
курдюк
куревиця
Бутний, -а, -е. Спесивый, высокомѣрный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134.
Вилкастий, -а, -е. Вилообразный. Вх. Лем. 398.
Глубина, -ни, ж. глубокий, -а, -е и пр. = глибина, глибокий и пр.
Квапно нар. 1) Спѣшно. мені ква́пно. Я спѣшу. Так тото мені квапно діялося. Федьк. 2) Соблазнительно.
Нагріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нагрі́ти, -рію, -єш, гл. Нагрѣвать, нагрѣть. Ну, то й справді нагрівай окропу. Рудч. Ск. І. 123. нагрі́ти чупри́ну. Поработать до нота.
Пододибувати, -ди́буємо, -єте, гл. Дойти съ трудомъ (о многихъ).
Реж, -жа, м. Крыло рыболовной сѣти. В сітці дві пілки: режі, а в середині третя — пров'язь.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Ном. № 724. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Левиц. І. 185. Хто тисне, тому груди стисне. Ном. № 14267. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає. Чуб. V. 16. 2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Чуб. III. 36. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 3)плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима. Рудч. Ск. І. 212.
Треш! меж. Крикъ на овецъ. Мир. ХРВ. 39.
Уталапатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Впутаться. Вталапався в діло, та й сам не рад. 2) Обрызгаться грязью.
Нас спонсорують: